Из воспоминаний В. А. Петрова — выпускника Александровского военного училища Веяния 70-х гг. дали повод новому начальнику полковнику Самохвалову направить своё главное внимание на то, чтобы уберечь молодёжь от опасных политических воззрений. Болезненно подозрительный, мало доверявший служащим и преподавателям, он иногда в самом пустяке, в самом невинном выражении мог видеть ложный взгляд служащего на дело воспитания военной молодёжи или на его политическую неблагонадёжность. Бывали случаи, что юнкер получал выговор, а преподаватель русского языка упрёк, если в сочинении юнкер неодобрительно характеризовал полковника Скалозуба. Более всего эта подозрительность отразилась на преподавателях — профессорах университета, которые постепенно начали оставлять училище; если же кто продолжал занятие, то находился под строгим контролем; так, лекции Василия Осиповича Ключевского всегда посещал начальник училища. Михаил Петрович Самохвалов открыто высказывал свои взгляды служащим, каких бы деталей учебно-воспитательного дела они ни касались; всегда в них чувствовалась система охранения. Молодёжь он любил и ей всегда доверял. Юнкера пользовались своей читальней, в которой кроме газет всякого направления были и толстые журналы; среди них читались: «Дело», «Вестник Европы», «Отечественные записки» с благонамеренными речами Салтыкова. Эти журналы часто не допускались в читальни преподавателей классических гимназий, и я помню, что один преподаватель всегда забирался в училище много раньше времени его лекции. Он говорил, что «Вестник Европы» он не мог читать в соседней классической гимназии, так как он там находился под запретом; в училище он имел возможность его прочитать, для чего и приходил на час, иногда на два раньше своей лекции и не считал для себя это время потерянным. 1. О каких веяниях в военном учебном заведении говорит автор воспоминаний? 2. Удавалось ли начальнику училища строго соблюдать «систему охранения»?

19 Она появилась постепено начиная с Рюрика вплоть до Василия 3.В 882 г. олег обединил Новгород и Киев . Разумная стратегия столичных князей обединила российских земел.

Основные направления внешней политики первых русских князей:

1) Присоединение новых территорий к Руси

2) Укрепление обороно

3) Улучшение отношений с другими странами (в том числе - с Византией)

4) Защита территории государства

20 Кроме присоединения Червенской Руси, объединения со Византией,колоссальное значимость сыграло утверждение христианство. Единая уверенность сделалась условием, сплачивающим социум, она несомненно уничтожить пережитки античного порядка (рабство, кровная месть), приподняла мировой авторитетность Руси, закрепила взаимосвязи со Византией, основную правительство князя, предоставила основание формированию российской культуры

Объяснение:

демократична течія

Объяснение:

Товариство об'єднаних слов'ян - таємна політична організація. Заснована на поч. 1823 у Новограді-Волинському колишніми членами Товариства першої згоди - офіцерами А. та П. Борисовими і учасником польського визвольного руху Ю. Люблінським. До складу ТОС входили понад 50 офіцерів нижчих чинів із військових частин, що дислокувалися на Волині та Київщині. Окрім засновників, найбільш активними членами Товариства були Я. Андрієвич, О. Усовський, І. Горбачевський, І. Сухинов, Я. Драгоманов, П. Громницький, Я. Андрієвич, М. Лісовський, В. Бечаснов, І. Іванов, А. Кульмін, О. Пестов, В. Соловйов, О. Тютчев, М. Щепилло. Керівником товариства був П. Борисов, а ідеологами - Ю. Люблінський та І. Горбачевський. Головні засади діяльності ТОС відображені у програмних документах - “Клятвенній обіцянці” і “Правилах” (17 пунктів), в основі яких лежала ідея панславізму. ТОС ставило за мету звільнення слов'янських народів від деспотичної абсолютистської влади й іноземного панування, встановлення республіканського ладу в слов'янських країнах та їхнє об'єднання у федеративний союз. Передбачалося подолання незгод між слов'янськими народами, чітке означення кордонів між національними державами. Кожна з держав мала право самостійно вирішувати питання політичного устрою, організації виконавчих органів влади, прийняття основних законів. На чолі федеративного союзу мало постати зібрання представників усіх республік - конгрес, які могли приймати спільні закони. Кожен народ-член федерації - має свою демократичну конституцію, свій уряд і самостійно вирішує всі питання свого внутрішнього життя. Соціальна програма ТОС передбачала знищення кріпацтва. До складу федерації мали увійти Росія, Польща, Молдова, Валахія, Моравія, Богемія, Сербія, Трансільванія, Далмація, Кроація та Угорщина (угорські українці). Щодо українців та білорусів, то їх зачислили до “русского” народу, в чому виявилася обмеженість національної програми та самосвідомості членів ТОС. Члени товариства мали намір досягнути поставленої мети шляхом військового повстання. У вересні 1825 на зборах у с. Ліщині на Житомирщині члени ТОС погодилися із пропозицією представників Південного товариства декабристів С. Муравйова-Апостола та М. Бестужева-Рюміна про об'єднання і увійшли до його складу, зберігаючи свою програму і окрему управу. Члени ТОС брали участь у підготовці збройного повстання, проводили агітацію у військах. Під час виступу Чернігівського полку вони приєдналися до повстанців, зазнали поразки і були заслані до Сибіру (див. Чернігівського полку повстання).