Одержав победу над своими противниками в гражданских войнах, Цезарь произвел перепись римских граждан. Вместо 320 тысяч человек, насчитывавшихся прежде, теперь оказалось налицо всего 150 тысяч. Предположите, в чем причина столь резкого сокращения числа граждан.

ответ:. Я думаю что такой урон принесли гражданские войны, столь значительную часть народа они истребили, – и это еще не принимая в расчет бедствий, постигших остальную Италию и провинции.

Відповідь:

Пояснення:

Повстання Жмайла (1625) — козацько-селянське повстання в Україні під керівництвом Марка Жмайла проти шляхетського свавілля.

Занепокоєний масовим покозаченням селянства після Хотинської війни 1620-1621 років, уряд Речі Посполитої у вересні 1625 року послав на Південну Київщину військо на чолі з польським гетьманом Станіславом Конецпольським. Урядове військо 1 жовтня підійшло до Канева. Козацька залога вийшла з міста й після бою з каральним загоном під Мошнами (нині село Черкаського району Черкаської області) відступила до Черкас.

Разом з місцевими козаками, канівські козаки відійшли до гирла річки Цибульника, де збиралися інші козацькі загони. Невдовзі сюди прибули з артилерією запорожці під керівництвом Марка Жмайла. З'єднавшись із козаками, Жмайло очолив повстанське військо.

15 жовтня відбувся запеклий бій. Повстанці завдали значних втрат ворогові, але під натиском переважаючих сил були змушені відступити до Курукового озера. Спроби розгромити тут козаків не мали успіху, і Конецьпольський був змушений почати перемовини, під час яких угодовська частина козацької старшини 5 листопада 1625 року скинула Жмайла з гетьманства і уклала з урядовим командуванням невигідний для козацтва Куруківський договір.

Борьба в колониях отличалась от того, что происходило в Европе. Как вы знаете, в европейской политике восторжествовал принцип равновесия и противостояния попыткам какой-либо державы получить единоличное лидерство. Однако колониальная борьба продолжала развиваться на основе ничем не сдерживаемой конкуренции, приведшей в итоге к преобладанию Англии. Менялось и соотношение европейской и колониальной политики. Если в XVII в. вспыхнувшие в Европе конфликты как бы переносились за океан, то в XVIII в., наоборот, противоречия в колониях вели к ухудшению отношений между странами непосредственно в Европе. Особенно это касалось главного конфликта эпохи — англофранцузского. В отличие от конфликта предыдущего столетия, англо-французское соперничество в XVIII в это не столько борьба против угрозы французского преобладания в Европе, сколько широкомасштабный колониальный конфликт. Речь шла уже не о приграничных столкновениях в Индии, Северной Америке и Карибском море, а о принципиальной борьбе за то, кто станет лидером в колониальной гонке и сумеет извлечь из неё максимальные выгоды.