Перелік продуктів харчування в минулому і зараз; 3) чинники , що впливають на стан здоров‘я

Останнім часом практично кожна людина задається питанням як потрібно харчуватися, що б бути здоровим, енергійним, активним. Кожен народ має свої традиції, культуру і свою національну кухню. Традиції кулінарії народу залежать більшою мірою від кліматичних особливостей місцевості проживання та життя.

Сьогодні ні для кого не секрет, що харчуватися потрібно саме так, як харчувалися наші предки, що жили в цій же місцевості.

Наші предки, племена Росич, русичів, поляни, древляни, боровичи, що жили вздовж Дніпра і його притоків вели порівняно скромне сільське господарство. Не дивлячись на невеликий початковий набір продуктів, їх кухня була дуже різноманітною. Наші предки вживали в їжу багаті вітамінами і білками екологічно чисті продукти.

У літній період в раціон харчування завжди входили вирощені і зібрані трави, які, втім, заготовляли і на зиму, збирали десятки видів рослин. Ранньою весною наші предки їли кропиву. Її ошпарювали, а потім поїдали м'які листя, що містять повний набір вітамінів.

Годувальником наших предків можна назвати ліс. У лісах збирали гриби, які варили, а ще більше сушили, щоб протягом зими відварювати і додавати в кашу. Білок грибів подібний м'ясному і має відмінний смак. У лісах збирали ягоди, дикі груші та яблука, коріння і велику кількість лікарських рослин. Так само ліс давав і м'ясо (дичину).

Важливе місце в харчуванні займали продукти, зібрані в лісі: гриби, ягоди, горіхи. У меншій мірі в домонгольської Русі вживали м'ясну і молочну їжу. У значних кількостях добували багату фосфором рибу. М'ясо і рибу варили, смажили, солили, коптили і в'ялили.

Основними стравами наших предків були борошняні і круп'яні вироби з жита, пшениці, ячменю, вівса, проса. До столу завжди подавалися каші, кашами називали не тільки круп'яні вироби, але взагалі всі страви з подрібнених продуктів.

У період Київської Русі найпопулярнішим блюдом була каша: пшенична, житня, гречана, пшоняна. Готували її по різному - вимочували, запарювали, варили, змішували різні крупи. Крім цього, каші варили з гарбузом, яблуками, а взимку додавали сушені сливи або сушені гриби.

За часів козацтва в Україні дуже популярним був куліш.

Ще з часів язичництва борщ був ритуальною стравою - їм угодалі дощові хмари. Обід у наших предків було своєрідним методом виховання в сім'ї. Сьогодні відомо понад 400 рецептів приготування борщу, але у кожної господині є свій секрет.

Говорячи про національну кухню не можна забути про сало. На основі багатовікового досвіду українці їли сало з цибулею, часником, квашеною капустою, тобто з природними антибіотиками і антиокислювачами. Взимку сало було обов'язковим в раціоні козаків. Саме жири - більш концентроване джерело енергії ніж вуглеводи. При згорянні в організмі лише одного грама жиру виходить 9, 3 ккал енергії. Саме сало допомагало козакам бути у відмінній формі, особливо в зимовий період.

Багатовіковий досвід наших предків залишив нам принципи здорового харчування

1. Їжа повинна бути максимально простою і натуральної.

2. Їсти потрібно те, що виростає в вашому регіоні, ідеально, вирощене своїми руками і на своїй землі.

3. Харчуватися потрібно відповідно до пори року. Влітку треба харчуватися в основному легкою, рослинною їжею. М'ясо їли в основному взимку, і в обмежених кількостях.

4.Завжди прислухатися до свого організму. Їсти тільки тоді, коли з'являється відчуття голоду ідеально ті продукти, яких потребує організм в даний момент.

5. Звести до мінімуму, а краще зовсім виключити продукти рафіновані, такі як цукор, борошно вищого гатунку, шліфований рис, манну крупу.

6. Їсти потрібно тільки в спокійному настрої. Це відноситься і до приготування їжі. Не можна приступати до трапези якщо, людина збуджена чи відчуває негативні емоції.

Потрібно пам'ятати, що ідеальна їжа - це їжа рідного дому, рідного вогнища, яка грунтується на рецептах, що передаються з покоління в покоління, на сімейні традиції, на традиціях даної місцевості, даного народу, даної національності. Це і буде ідеальним харчуванням здорової людини.

ответ:

ржевский юрий (георгий) алексеевич (1674 год - 17.04.1729 год, г.москва)

государственный, политический и военный деятель, нижегородский губернатор ( май 1719-1728

из гвардейских офицеров, принадлежал к старинному дворянскому роду, происходившему от ржевского удельного князя федора федоровича. был стольником в царской семье, учился морскому делу в венеции, затем служил в преображенском полку, дойдя до чина капитана-поручика.

в 1718 году прибыл в нижний новгород во главе отряда, присланного петром i в епископу питириму, искоренявшему старообрядчество. питирим увещевал, ржевский — применял силу. действуя решительно, этаким «кавалерийским наскоком», ржевский быстро сломил сопротивление «необратных» раскольников. диакона александра, идейного вдохновителя керженских староверов, объявили клятвопреступником и отправили на эшафот.

питирим, довольный действиями капитан-поручика, в марте 1719 года послал в петербург просьбу, чтобы «ржевскому в нижнем быть вице-губернатором неотложно». как раз в это время готовилась новая административная реформа. в результате по указу петра i «об устройстве губерний» от 29 мая 1719 г. в нижнем новгороде появляется свой особый наместник (в официальных документах он именуется «вице-губернатором»). этот пост занял ю.а. ржевский. обязанностей у нового губернатора было множество: проверять, как идет торговля на макарьевской ярмарке, следить за поставкой казенной соли, распоряжаться заготовкой и сплавом строевого леса, надзирать за обучением крестьян, убирать хлеб не серпом, а косой и, конечно, собирать с раскольников двойной налог.

в 1721 году петр i издал указ о проведении всероссийской переписи населения. точный подсчет числа жителей империи позволял усовершенствовать систему взимания налогов, заменив прежний подворный налог новым — подушным.

этот указ явно пришелся не по душе ржевскому, который, имея многочисленное семейство, умело запускал руку в государственную казну. и верный слуга царя начинает чинить препятствия проведению переписи в губернии, всячески затягивая ее.

преступные поползновения на государственные средства царь решительно пресекал. не избежал кары за сребролюбие и ржевский. ему пришлось расстаться с неправедно нажитым богатством.

в 1722 году в нижнем новгороде, по распоряжению петра i, он «учинил верфь». совместно с епископом питиримом способствовал достройке алексеевской церкви, куда в память о родителях сделал богатый вклад.

в мае 1722 года в нижний новгород прибыл петр i. его встретил епископ питирим. приготовленные нижегородцами для похода 245 судов поджидали царские войска. в этот же приезд, 30 мая, петр i отпраздновал в нижнем новгороде свое пятидесятилетие.

последующая деятельность ю.а. ржевского была связана развитием в губернии корабельного дела, добычей соли и ликвидацией последствий страшного 1722 года. после смерти петра великого для юрия алексеевича наступили тяжелые времена. его обвиняли в казнокрадстве, злоупотреблении властью, всяческих поборах и притеснениях. новым временам требовались новые исполнители государственной политики.

в 1725 году ю.а.ржевский был обвинен генерал-майором с.а.салтыковым, руководившим проведением всеобщей ревизии (переписи населения) в нижегородской губернии, в непорядках со сбором налогов. в январе 1726 года сенат отстранил ю.а.ржевского от должности. он был вызван в петербург, где находился до июля 1727 года, пока петр ii своим указом не позволил ему вернуться к своим обязанностям. в 1728 году следствие по делу ржевского возобновилось. по поручению сената его вел князь семен гагарин. ю.а.ржевский был вынужден оставить свой пост и в конце 1728 году покинул нижний новгород и вскоре умер в москве. причем следствие по его делу еще не было закончено.

юрий алексеевич ржевский является прапрадедом александра сергеевича пушкина.

объяснение:

ответ: 1) существует предположение, что легендарный поход аскольда в константинополь в 860 г. значительно изменил -византийские отношения. по преданию, аскольд и его свита приняли крещение в византии. вернувшись в киев, этот князь начинает первые шаги по пути христианизации населения государства. таким образом, можно считать, что уже с ix в. начинаются первые, еще робкие, попытки к мирным контактам киевской руси и византии. эти попытки предпринимались не только верховной властью того и другого государства, но и купцами, воинами, которые в x в. постоянно появлялись на побережье малой   азии и стремились к установлению стабильных торговых и политических отношений с константинополем-царьградом. во время правления киевского князя олега (882-912), создателя государства, внешняя политика киевской руси по отношению к византии отличалась довольно легко прослеживаемой двойственностью: вражды и мира. эта двойственность пройдет через всю дипломатии руси и византии. князь олег дважды предпринимал походы на византию — в 907 г. и в 911 г. и последующие великие киевские князья также будут либо совершать походы, либо возглавлять (или снаряжать) посольства в византию. в результате этих походов подписывался двусторонний договор, в который включались торговые, военные и политические статьи. договоры, заключенные в результате походов князя олега, были выгодными для руси. по договору 911 г. русь получала право беспошлинно торговать на рынках константинополя. византийская сторона обязывалась содержать за свой счет купцов и послов руси во время их пребывания на территории империи, а также снабжать их всем необходимым для обратного пути в киевскую русь. после заключения договоров 907 и 911 гг. руссы стали принимать активное участие в византийских военных экспедициях, в частности, против хазарского каганата, печенегов, половцев и арабов. византия вела многочисленные войны и остро нуждалась в воинах. после походов олега русь и византия, разделенные морем, стали как бы ближе друг другу — по крымским и причерноморским владениям византии. торговые связи византии и руси приобретают регулярность. ежегодно, летом флотилия руссов появлялась в босфорском проливе. купцы поселялись не в самом констатинополе, а в пригороде, но торговать они имели право и в самой столице. особенно высоким спросом у купцов пользовались богатейшие шелковые ткани, которые византия получала из китая и средней азии.

2) хз