Доведіть що історія українських земель у складі Литви і Польщі була важливою складовою європейській історії​

У середині XIV ст., після того, як припинила існування Галицько-Волинська держава, Україна потрапила в політичну орбіту Литви та Польщі. У цей період набули нового змісту політичні процеси, що розпочались на попередніх стадіях історичного розвитку — посилення ролі окремих станів, поява нових державних інституцій. Розвивалися правові засади суспільного життя внаслідок внутрішніх змін і запозичення західноєвропейських правових норм. На історичній арені постали козацтво, православні церковні братства, греко-католицька (уніатська) церква.

В історичній науці сформувались два напрями розгляду політичної історії України в XIV—XVII ст. Згідно з першим, представленим переважно у працях російських істориків, в публікаціях радянської доби, українські та білоруські землі (Південно-Західна Русь) були загарбані Литвою та Польщею; протягом тривалого часу місцеве населення, спираючись на до Московського князівства, вело боротьбу за звільнення, об’єднання в єдину державу. Другий напрям представлений працями польських, литовських, багатьох українських та деяких російських дослідників. Вони розглядають Велике Литовське і Московське князівства як дві рівноправні держави, дві Русі, що розвивались осібно.

Вооруженный сарматский воин имел железную кольчугу( в пояснении не нуждается), панцирь (разновидность кольчатого доспеха, у сарматов был сделан кусочков рога) и шлем с кольчужной неполной бармицей.  Доспехи являлись довольно мобильными и легко при под движения, что было важно для конных войск.

Сарматы-воины были вооружены длинными пиками, носили панцири из нарезанных и выглаженных кусочков рога, нашитых наподобие перьев на льняные одежды.

Конь сарматского воина( большинство сарматов были наездникам, пехоты у данного народа было исключительно мало) не имел серьезной защиты в убыток скорости, лишь обычные конные удила.

Объяснение:

«ве­ли­кий царь, царь ца­рей»

Объяснение:

Ни од­но­му пол­ко­вод­цу преж­де не уда­ва­лось одер­жать так мно­го за­ме­ча­тель­ных по­бед. Ни один царь до не­го не вла­дел столь об­шир­ным го­су­дарст­вом, как Кир Ве­ли­кий. Его дер­жа­ва прос­ти­ра­лась от гра­ниц Ин­дии на вос­то­ке до Сре­ди­зем­но­го мо­ря на за­па­де. Сын Ки­ра, Кам­биз, про­дол­жил за­во­е­ва­ния и в 525 го­ду до н. э. зах­ва­тил Еги­пет. Пер­сидс­кая дер­жа­ва пог­ло­ти­ла поч­ти все го­су­дарст­ва, о ко­то­рых до сих пор шла речь. Не­да­ром она име­но­ва­лась «царст­во стран» , а её влас­ти­тель но­сил пыш­ный ти­тул «ве­ли­кий царь, царь ца­рей»