Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Установіть, про що йдеться в уривках з історичних джерел. Дайте історичний коментар зазначених подій. A. «Княжата Коpiатовичi, прийшовши в Подільську землю, увійшовши в приязнь з отаманами, почали Подільську землю від татар боронити й баскакам данину перестали давати». Б. «...Бажаючи припинити існування князівства Київського, не посадив уже там Семенового сина, а посадив воєводу з Литви Мартина Гаштовта, ляха, якого не хотіли кияни прийняти не тільки тому, що не був князем, а більше тому, що він був ляхом; одначе, будучи примушені, погодилися». B. «...Великий князь московський узяв град Смоленський. Король Сигізмунд... послав свого великого воєводу, славного і великорозумного гетьмана князя Костянтина Івановича Острозького... Самі себе не щадили, і проти великої ворожої армії стали, і вдарили, і багатьох людей війська того вразили, і погубили вісімдесят тисяч, а інших живими в полон узяли» Г. «Року Божого 1339 померла згадана королева пані Анна, а наступного року, коли Болеслав, син мазовецького князя Тройдена, одностайно обраний русинами князем і паном, був знищений з до отрути, бо прагнув змінити їхнє право на віру, Любарт, син литовського князя Гедиміна, захопив це Руське князівство, до котрого потім року Божого 1349 король Казимир вступив з потужним військом і цілком опанував ним, разом з усіма містами і замками; Любарту ж він з власної доброї волі відступив тільки єдине місто Луцьк з його повітом. Д. «Поляки зібрали сейм... і на тому сеймі вирішили узяти собі государем на королівство великого князя Ягайла... І архієпископи і єпископи все і вся рада польська зустріли з процесіями великого князя Ягайла перед містом Краковом, і там його вітали, і прийняли, і проводили його з шаною, і з веселістю великий у замок, у костьол святого Станіслава. І там Ягайло, увійшовши в церкву, прийняв римську віру і хрестився, і дали йому ім’я Владислав, і потім його коронували, і королеву Ядвігу дали йому в дружини». Е. «...Була битва велика між Литвою та Москвою на річці Ведроши, де Москва побила Литву та багато панів у полон узяла... У той же рік московський цар побрав війною усю Чернігово-Сіверську землю, з головними містами: Брянськ, Стародуб, Новгород-Сіверський, Трубчевськ, Чернігів, Путивль - та інших 60 міст було взято...». Є. «Король Ягайло, будучи в Києві, дав привілей волинським громадянам, щоб їм у вірі ніхто насильства не чинив, церквам православним не пакостив і до своєї віри їх не примушував. Свидригайло вигнаний був з князівства Литовського, і посадив король Ягайло на його місце Жигмонта Кейстутовича, Вітовтового брата, а Свидригайла руські князі посадили на князівство Київське, і Смоленське, і Вітебське й ін. Свидригайло ж, як неспокійний, не переставав війни вести з навколишніми, з Литвою...». Ж. «Тієї ж весни пішов князь Вітовт на Поділля, а князь Володимир Ольгердович тоді був у Києві і не хотів покоритися князеві Вітовтові. І великий князь Вітовт, пішовши, взяв Житомир, і прийшов до нього князь Володимир, і князь Вітовт відняв у нього Київ і дав йомуКопил, а в Київ посадив Скиргайла. А сам Вітовт пішов на Подільську землю, а Скиргайлові велів піти на Черкаси і на Звенигород. І князь Скиргайло, з Божою поміччю і за повелінням князя Вітовта, Черкаси взяв і Звенигород, і повернувся в Київ».
Священная Римская империя на протяжении всех восьмисот пятидесяти лет своего существования оставалась иерархическим государственным образованием феодального типа. Она никогда не приобретала характер национального государства, как Англия или Франция, не достигла и сколь-либо высокой степени централизации системы управления. Империя не являлась ни федерацией, ни конфедерацией в современном понимании, а сочетала элементы этих форм государственного устройства. Субъектный состав империи отличался крайним многообразием: полунезависимые обширные курфюршества и герцогства, княжества и графства, вольные города, небольшие аббатства и мелкие владения имперских рыцарей, — все они являлись полноправными субъектами империи (имперскими сословиями), обладающими разной степенью право Власть императора никогда не была абсолютной, а разделялась с высшей аристократией страны. Более того, в отличие от других европейских государств, жители империи не были непосредственно подчинены императору, а имели собственного правителя — светского или церковного князя, имперского рыцаря или городской магистрат, что формировало два уровня власти в стране: имперский и территориальный, — зачастую конфликтующих между собой.