Верно ли следующее утверждение: «В отличие от Нила, Тигр и Евфрат разливались гораздо менее бурно и каждый год ровно в одно и то же время»

зі смертю князя юрія ii болеслава становище галицько-волинського князівства суттєво погіршилося. реальним правителем у галицькій землі був боярин дмитро дедько (1340-1344 справжня війна за землі галичини розгорілася 1349 р., тривала вона із змінним успіхом. зрештою в 1387 р. ці землі були остаточно приєднані до польського королівства. на волині ж правив литовський князь любарт гедимінович (1340-1385 який мав дружину з родини галицько-волинських князів. він діяв під гаслом збереження держави данила галицького. волинь була тоді фактично незалежною. входження українських земель до складу інших держав. за землі галичини і частково волині йшла запекла боротьба між литовськими князями і польськими й угорськими королями. угорщина ще з xi ст. (з перервою 1280-1320 рр.) утримувала закарпаття. у 1526 р. після поразки угорського війська від турків у битві під могачем закарпаття було поділене між князівством трансільванією (васалом туреччини) і священною римською імперією, де правили австрійські габсбурги. буковина ще в xiv ст. потрапила під владу молдовського князівства, яке, в свою чергу, потрапило у васальну залежність від турецького султана. на початку xvi ст. чернігово-сіверщина потрапила під владу московського князівства. розвинути успіх московії перешкодила серйозна поразка, якої вона зазнала під оршею в 1514 р. від військ, керованих князем костянтином острозьким. dovidka.biz.ua утвердження литви на київщині, чернігово-сіверщині та поділлі пов’язують з перемогою князя ольгерда над військами золотої орди на р. сині води в 1362 р. з наступного року в києві князював син ольгерда володимир. наслідки битви:

джерело: довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.uaответ:

объяснение:

ответ: найважливіші причини

материк був до цього часу вже досить добре досліджений різними експедиціями і християнськими місіонерами. американський військовий кореспондент г. стенлі в середині 70 -х рр. xix ст. перетнув з експедицією африканський материк зі сходу на захід, залишаючи після себе зруйновані поселення. звертаючись до ійців, г. стенлі писав: «на південь від гирла річки конго сорок мільйонів оголених людей чекають, коли їх одягнуть ткацькі фабрики манчестера і забезпечать інструментом майстерні бірмінгема».

до кінця xix ст. був відкритий хінін – засіб від малярії. європейці отримали можливість проникати в глиб малярійних територій.

у європі до цього часу стала швидко розвиватися промисловість, економіка переживала підйом, європейські країни стали на ноги. це був період відносного політичного затишшя в європі – не було великих воєн. колоніальні держави проявили дивовижну «солідарність», і на берлінській конференції в середині 80 -х рр. ія, франція, португалія, бельгія і німеччина розділили між собою територію африки. межі в африці «кроїлися» без урахування ічних та етнічних особливостей території. в даний час 2/5 африканських державних кордонів проходять по паралелях і меридіанах, 1/3 – по іншим прямим лініям і дугам і лише тільки 1/4 – по природним рубіжам, приблизно збігається з етнічними кордонами

объяснение: