1. Кто автор теории Москва-Третий Рим. В чем основной смысл этой теории? 2. Напишите основную идею произведения «Задонщина», основную идею произведения «Сказание о мамаевом побоище». 3. Успенский собор Московского Кремля – с. 111 – 112 + иллюстрация: 3.1.Кому принадлежал замысел строительства - 3.2.Зодчий - , 3.3.За образец взят храм 4. Кто такой Андрей Рублев? Напишите название его известного произведения. 5. Что такое Хронограф?

ответ: Кто автор теории Москва-Третий Рим. ?ответ монах Филофей

Объяснение:

Объяснение:

30-х років XII ст. давньоруське ранньофеодальне суспільство вступає в період розвинутого феодалізму, який триває приблизно до середини XVII ст. Протягом цього часу феодальні відносини досягають своєї зрілості, а феодалізм як формація реалізує всі закладені в ньому можливості прогресу. Зростає велика приватна земельна власність. Відбуваються консолідація і юридичне оформлення панівного класу в привілейовані стани. Посилюється роль міст як осередків ремесла і торгівлі, що у свою чергу значною мірою сприяє дальшому розвиткові товарного виробництва.

В умовах розвинутого феодалізму власність на землю набувала ієрархічного характеру, а ієрархія монопольних власників виступала як асоціація, спрямована проти пригнобленого класу виробників.

Потреба закріплення й охорони монопольної власності класу феодалів на землю та здійснення позаекономічного примусу щодо залежного селянства зумовлювали феодально-ієрархічну структуру землеволодіння. Усі землевласники були взаємозв'язані військово-службовими зобов'язаннями — васалітетом. Останній являв собою систему організації панівного класу й базувався на особистій залежності одного феодала від іншого. В основі правових відносин між ними лежали землевласницькі стосунки. Глава феодальної держави (король або великий князь) виступав як верховний сеньйор (сюзерен). Великі феодали, удільні князі чи найбільші бояри — васали верховного сеньйора — одержували від нього землі й служили йому, будучи самі сеньйорами дрібніших феодалів і надаючи їм землі з умовою відбування військової служби. Так створювалась феодальна ієрархія, увесь тягар якої лежав на плечах трудового народу. За до системи феодального васалітету, яка грунтувалася на експлуатації народних мас, панівний клас тримав у залежності все населення держави, хоча форми цієї залежності і тягар феодальних повинностей не були однаковими для різних суспільних груп.

1.Брак у карачаевцев в строго регламентировался экзогамными запретами. Запрещались браки внутри одной фамилии и между лицами из родственных фамилий, входящих и группу “къауум”, происходивших от общего предка (тин ата), идаже между лицами, сохранившими только предания об общем предке (къарнаштукъумла). Ограничения браков по мотивам родства имели место как по отцовской(ата джуукъ), так и по материнской линии (ана джуукъ). Нарушение экзогамии рассматривалось как преступление. 

Браки не допускались между родственниками по воспитанию (аталычество)“эмчек джуукъ”. Запрещались браки и вследствие приобщения к молоку чужероднойженщины. Нарушителя приговаривали к позорному столбу (къара багъана), сажалина осла и водили по селу (эшек бедиш) или взимали штраф, обычно меднойпосудой, в особенности большими котлами. Иногда кровосмесителя приговаривалик изгнанию за пределы селения. Редкие случаи нарушения экзогамных запретоввстречались, главным образом, в среде высшего сословия. Стремясь сохранить“чистоту крови”, княжеская фамилия Крымшамхаловых предпочитала искажениетрадиционных обычаев народа. Допускались браки внутри отдельных многоатаульныхфамилий, проживающих в сеседних Дууте и Джазлыке. Экзогамные ограничениядольше всего сохранялись среди поколения наурузов. 

Богатые отдавали своих дочерей только в состоятельные семьи (къарыулуюйдеги). Сильными были также сословные ограничения браков. Князья (бии)считали ниже своего достоинства вступить в брак с представителями узденскойфамилии. Точно так же уздени, за редким исключением, не роднились с кулами.