ОТВЕТЬТЕ НА ВО Яку ціну мали заплатити селяни за «звільнення»? • Чи було це реальним для всіх селян? Чому? • Хто такі халупники та комірники? • Чому гостро постала проблема сервітутів? На чию користь вона вирішилась? • Тож чи змінилося докорінно життя селян на західноукраїнських землях після селянської реформи 1848 року?

Селянська реформа 1848 в Австрії (зокрема, у Галичині, на Буковині і Закарпатті) — скасування панщини, проведене австрійським урядом під час революції 1848 з метою пристосування економіки до потреб капіталістичного розвитку. Здійснена під тиском революційних подій, що охопили також Галичину, Буковину і Закарпаття, та масових селянських рухів, зокрема Галицького селянського повстання 1846.

Згідно з законом австрійського імператора Фердинанда I від 17 квітня 1848, у Галичині селянські повинності скасовувалися з дня 15 травня 1848. Окремим декретом від 1 липня 1848 дію цього закону уряд поширив на Буковину, підтвердивши його законом від 9 серпня 1848.

Влітку 1848 року питання про умови звільнення селян обговорювалося в австрійському парламенті. Депутати від селян Галичини і Буковини І.Капущак, Л.Кобилиця разом з іншими депутатами лівого крила рішуче виступили проти виплати викупу поміщикам. Але більшістю голосів парламент ухвалив скасувати повинності селян за викуп (індемнізація). На підставі цієї постанови 7 вересня 1848 видано закон про звільнення селян від особистої залежності від колишніх власників на території всієї Австрії, про надання їм прав громадян держави та права власності на ту землю, якою за панщини вони користувалися на правах спадковості. Закон передбачав повну компенсацію (індемнізацію) селянами на користь поміщиків 20-кратної вартості всіх річних повинностей панщини. Поміщики одержували за селян великий викуп: у Східній Галичині — 58,9 млн гульденів (145,6 млн тодішніх крб.), на Буковині — 5,5 млн гульденів (13,9 млн тодішніх крб.). Головний тягар викупу несло селянство. За законом 7 вересня 1848 у власність селянства Східної Галичини та Буковини перейшло менше половини земельних угідь краю.

Більшість селян залишалася малоземельною і економічно неспроможною, значну частину їх (халупників і комірників) було «звільнено» зовсім без землі й вони відразу потрапили в економічну залежність до землевласників. У власність поміщиків перейшли майже всі ліси і пасовиська, за користування якими селяни змушені відробляти або платити (сервітути). З метою практичного здійснення реформи уряд видав додаткові законодавчі акти: 4 березня 1849 для всіх країв австрійської монархії, 15 серпня 1849 і 4 жовтня 1850 тільки для Галичини. 23 жовтня і 12 листопада 1853 — для Буковини.

У Закарпатті, як і по всій Угорщині, залежність селян від панщини скасована законом, що його прийняв угорський сейм 18.3.1848 і підтвердив 1853 австрійський імператор Франц Йосиф I, на таких же кабальних для селян умовах, як і в Східній Галичині та на Буковині. Землевласники одержали викуп у розмірі 20-кратної вартості річних повинностей селян. Більшість закарпатського селянства була звільнена з недостатньою забезпеченістю землею, значна частина — зовсім без землі. Грабіжницький характер реформи спричинив подальше зростання зубожіння селянства, викликав хвилю селянських заворушень у Східній Галичині і Закарпатті та Буковинське селянське повстання 1848-1849.

Объяснение:

1) . На первом этапе войны русские войска достигли значительных успехов, завоевав Нарву, Дерпт и целый ряд других городов и замков. В 1561 году по Виленским договорам Ливонская конфедерация была ликвидирована, часть её территории преобразовывалась в вассальное по отношению к Великому княжеству Литовскому герцогство Курляндия и Семигалия, другая же непосредственно вошла в состав Великого княжества Литовского.

2) В 1563 году русским войском был взят Полоцк. В 1566 году в Москве был собранЗемский собор, высказавшийся за продолжение войны. В 1569 году Великое княжество Литовское объединилось с Королевством Польским в единую Речь Посполитую, что значительно усилило военный потенциал обескровленного войной государства.

ГЛАВНОЕ ЗНАЧЕНИЕ: Ливонская война оказала огромное влияние на события в Восточной Европе и внутренние дела вовлечённых государств. В результате неё закончил свое существование Ливонский орден, война образованию Речи Посполитой, а Русское царство привела к экономическому упадку.

1.Для контроля нужно иметь соответствующую подготовку и опыт.Рабочий, пусть даже мастер своего дела, не в состоянии охватить весь процесс и особенности производства.И дело здесь не в принижении рабочих.Можно сделать рабочего контролёром, но он уже будет не рабочим.
2. Контроль друг за другом отвлекал рабочих от непосредственных их обязанностей, упала выработка на производстве, возросли потери рабочего времени.
3. Контроль должен быть объективным, а значит независимым от тех, кого контролируют. Если исполнитель контролирует себя самого и друга с коллегами, почему бы не им, чисто по - человечески.Например, пропустить небольшой брак, закрыть глаза на прогул и др. Так начинается развал дела.
   Труд и контроль за ним разделились еще во времена, когда строили пирамиды. И советское новшество противоречило опыту всего человечества.Оно было обречено.