Нада Історичний портрет Іван Гонта даю 30б

Іва́н Ґо́нта (1705 — 1768) — керівник українського гайдамацького руху, один з ватажків Коліївщини.

Народився в селі Розсішки (нині Христинівського району Черкаської області) в селянській родині. Гонта був чоловіком міцним, вродливим, носив «оселедця», був високий на зріст, мав стрімкий голос. Отримав гарну освіту, вмів вільно розмовляти та грамотно писати польською мовою. Мав гарні манери, був ввічливий з дамами. Був у надзвичайній пошані як серед козаків та селян, так і серед польської шляхти.

Разом із дружиною були ктиторами і церковними старостами в Воздвиженській церкві міста Володарки. Згодом став козаком надвірної міліції графа Потоцького в Умані. В Івана Гонти було п’ятеро дітей (чотири дочки та один син). Дати їх народження невідомі, проте на момент початку Коліївщини вони всі були дорослими (найменшим двом дочкам було близько 16 років).

За вправну службу в 1755 році Івана Гонту призначили сотником та подарували йому два села (Розсішки та Орадівку). Ці села за рік мали б давати 20 тис злотих прибутку. В одному з цих сіл (Розсішках) він збудував велику православну церкву для українських селян.

Граф Потоцький настільки поважав та визнавав таланти Івана Гонти, що видав розпорядження про його пряме підпорядкування собі напряму. За стандартним же порядком Іван Гонта, уманський козацький сотник, мав би підпорядковуватись полковнику Обуху, а уже той – Потоцькому.

На початку весни 1768 року Гонту звинуватили в зв’язку з гайдамаками. Проте, доказів не було знайдено, справу припинили. Іван Гонта разом із ввіреними йому козаками підтвердили свою вірність Потоцькому. В червні 1768 під час гайдамацького повстання на Ґонту була покладена відповідальність за оборону міських укріплень Умані, за якими ховалися мешканці міста і прилеглих поселень. Як тільки дійшла звістка про те, що повстанські загони наближаються до Умані, військо на чолі з полковниками Обухом та Магнушевським, а також сотниками Гонтою та Уласенком, вийшло назустріч повстанцям.

18 червня 1768 року біля села Соколівка два війська зустрілись і Гонта повідомив про перехід на сторону гайдамаків. Своїм козакам дав вибір: або приєднуватись разом з ним до війська Максима Залізняка, або ж безпечно повертатись до Умані. Всі козаки лишились з ним, лишень полковники Обух та Магнушевський повернулись.

20. Кому был адресован документ, который изложен в статейном списке российских послов? В какое десятилетие он был написан?

ответ: Текст адресован Алексею Михайловичу Романову. Написан в 1650е. Это доказывает то, что в тексте говорится о Богдане Хмельницком и его войске, а его деятельность велась именно в это десятилетие.

21. От кого направлена челобитная? Какую главную причину бедствий, притеснений называют авторы документа? Кто, с их точки зрения, был главным притеснителем?

ответ: Челобитная направлена от Богдана Хмельницкого и других казаков. Главной причиной бедствий называют притеснение со стороны поляков. Главным притеснителем называли панов Рады и Речь Посполитую в целом.

22. Какая война последовала за принятием документа адресатом? Укажите главный её итог.

ответ: последовала русско-польская война 1654-1667 годов. Главным итогом этой войны было Андрусовском перемирие. По этому договору Россия получала Смоленск, земли, которые ранее отошли Речи Посполитой в период Смутного времени (Дорогобуж, Белая, Невель, Красный, Велиж, Северская земля, Чернигов и Стародуб). Также Россия признало право Польши на Левобережную Малороссию, Киев на 2 года перешел Москве, а Запорожская Сечь переходила под совместное управление России  и Польши.

Богдан Зиновий Михайлович Хмельницкий (27 декабря 1595, Суботов — 4 (15) августа 1657, Чигирин) — гетман Войска Запорожского, полководец и государственный деятель, организатор и идейный вождь восстания запорожских казаков против владычества Речи Посполитой, результатом которого, в процессе девятилетней борьбы, стало основание нового государственного формирования — Войска Запорожского, которое в составе Речи Посполитой (формально) и потом России просуществовало до конца XVIII века.

(при рождении был наречён Зиновием) родился около 1595 года - по одной из версий (27 декабря 1595) 6 января 1596 года в семье сотника. Где он родился, тоже точно неизвестно: существует три версии. На место рождения Хмельницкого претендуют Суботов, Жолква и Чигирин. Имя Богдан он получил позже: когда Хмельницкий приобрел историческую славу, его отнесли к роду Богданов, властвовавших в Молдавии в 15 веке. Юноша получил хорошее образование у иезуитов, владел польским и латинским языками, впоследствии выучил турецкий и французский. Несмотря на полученное образование, в католичество Зиновий не перешёл, а остался верен вере отцов – православию. Наука наукой, но юношу влекла военная слава. В составе казачьего войска Хмельницкий участвовал в польско-турецкой войне 1620–1621 годов, попал в плен. Вернувшись на родину, устраивал морские походы запорожцев на турецкие города, затем получил уряд сотника чигиринского. 

Надо сказать что Хмельницкий не всегда был настроен враждебно по отношению к полякам и дружественно по отношению к русским, как это иной раз представлялось советскими историками. При польском короле Владиславе IV Хмельницкий воевал против русских и получил золотую саблю за храбрость