https://www.roanoke.com/calendar/watch-the-high-note-online-movie-free/event_9d69c034-a810-11ea-bc55-5cb9017b3618.html

Зображення Троянської війни у поемі Гомера «Іліада»

Гомерівська поема «Іліада» розповідає про події кривавої десятилітньої війни між грек&ми-ахейцями і троянцями, яка завершилась падінням могутньої фортеці І рої, або Іліону (звідси й назва поеми).

Троянська війна — це реальна історична подія, яка мала місце в XIII або XII столітті до н. е. З часом вона обросла легендарними подробицями і в такому ви- і іяді зображена в поемі.

Причиною Троянської війни стало викрадення троянським царевичем Парі- сом дружини спартанського царя Менелая, прекрасної Єлени, а також його скарбів. Менелай сердечно приймав свого гостя, тож і обуренню віроломним вчинком ІІаріса не було меж. Уся Греція завирувала, дізнавшись, як заморський царевич знехтував священним законом гостинності. Було вирішено піти війною на Грою, іібралося величезне військо майже зі всієї Еллади, яке налічуваю 100 000 воїнів і 1186 кораблів. Очолив військо Агамемнон.

Прибувши до берегів Азії, ахейські вожді послали в Грою Одіссея і Менелая і вимогою, щоб їм віддали Єлену. Незважаючи на пересторогу мудрого Атенора, який віщував поразку Трої у цій війні, троянці відкинули мирну пропозицію. Тоді почалася десятилітня облога Трої. Хоча грецьке військо перевищувало троянське ндесятеро, добре укріплена Троя довго залишалася неприступною. У війні брали участь і боги: Афіна і Гера — на боці греків, Афродіта, Артеміда, Аполлон, Арес — на боці троянців.

Гомерівська «Іліада» оповідає про події останнього, десятого року Троянської війни. Наймогутніший і найхоробріший воїн серед греків Ахіллес, ображений головним вождем Агамемноном, котрий відібрав у нього прекрасну полонянку Брсзеїду, відмовився брати участь у воєнних діях. І греки стали зазнавати поразок. Гроянці під керівництвом хороброго Гектора відтіснили греків від стін Трої до кораблів. Становище греків стало критичним. Патрокл, найближчий друг Ахіллеса, не міг спокійно дивитися на невдачі своїх товаришів. Він умовив свого друга дозволити йому виступити з військом на до землякам. Ахіллес дозволив і дав Па- троклові свій чудовий обладунок із чистого золота. Закипіла кривава січа, хоробро билися греки, напад троянців було відбито. Але Патрокл загинув від руки Гектора.

Смерть Патрокла стала величезним горем для Ахіллеса. Він посипав голову попелом, качався по землі й ридав. З морських глибин вийшла до нього мати й принесла нову зброю, ще кращу від тієї, яку зірвав з Патрокла Гектор. Розлютований Ахілл знову став до бою. Він зім'яв стрій ворогів і, встеляючи поле трупами, погнав їх до міських мурів. Військо троянців вкрила хмара куряви, в якій виблискувала зброя і лунали крики воїнів. Люди й коні в паніці мчали до Трої.

На рівнині лишився тільки один троянський воїн — відважний Гектор. Даремно з міських веж кликали його повернутися батько й мати. Він не рушав з місця, він чекав на Ахіллеса. Перед поєдинком Гектор просив свого супротивника укласти угоду про те. що переможець не глумитиметься з тіла переможеного. Проте Ахіллес залишився глухим до цього прохання. Завдавши смертельного удару Гсктору. він зірвав з нього зброю, прив'язав тіло до колісниці. Голосний плач залунав над мурами Трої, коли там побачили, як Гектор волочиться в поросі за колісницею переможця. Та хіба є в світі слова, які б могли передати біль батька, шо втратив улюбленого сина і навіть не має змоги віддати належну шану ііого тілові!

Під покривом ночі старий цар Пріам в'їхав у грецький табір на возі, повному золота й срібла. Він хотів викупити тіло свого сина. Цар упав на коліна перед

Ахіллесом. замітав сивою бородою долівку і цілував руки, щойно омиті кров'ю Гектора. Ахіллеса це розчулило. Він віддав Пріаму тіло його сина.

Дванадцять днів тривала жалоба. Трою потрясали плач і голосіння. Кожен знав, шо відійшла чиста й благородна душа, що не стало чудового воїна. Гектор знав, що бореться за приречену справу, проте боровся до останнього подиху з по чуттям обов'язку і власної честі. Вогнище, яке поглинуло його останки, було не редвісником остаточної поразки Трої. Так завершується «Іліада».

Зображуючи Троянську війну, Гомер оспівує мужність і відвагу як грецьких, так і троянських воїнів, не виказуючи своїх симпатій жодній зі сторін. Водночас він проклинає війну як таку, бо вона несе з собою жорстокість і насильство, смерть людей, руйнування міст, невтішне горе втрати близьких, наругу надлюдською гідністю.

Объяснение:

Условия жизни в степи очень суровые. Монголы терпели  голод и холод, кочуя в поисках пропитания и пастбищ. Чтобы дети сумели выжить их с годовалого возраста обучали верховой езде и обращению с луком. Это закаляло будущих солдат, тренируя их силу и волю. В итоге даже самый слабый монгольский воин был лучше любого вооружённого противника.

Огромным преимуществом в бою были лошади монголов. По характеру и выносливости они очень походили на своих владельцев. Эти животные преодолевали большие расстояния обходясь минимум пищи и воды.

Во время правления Чингисхана общественный строй монгол был успешно реформирован. Ему удалось объединить кочующие племена в могучее войско, что стало преимуществом в сравнении с феодальным строем царившем в Европе. Чингисхан установил жесткую систему власти. Каждое звено в которой было ответственно перед вышестоящим и за нижестоящего. Тот факт, что монголы считались отсталой нацией, не мешал им ознакамливаться с военными инновациями использующимися у их высокоразвитых соседей.

Оружие монголов во многом превосходило оружие их врагов. Воин выпускал в минуту до 12 стрел, что вполне можно сравнить со скорострельностью современной винтовки. Кочевники не применяли стратегии обстрела, им интереснее было прицельное поражение. Самым простым при обучении воина у монголов было попадание с 30 шагов верхом на лошади в определённую часть тела. Часто в бою ими применялась необычная стратегия. Кочевники создавали впечатление бегущих с поля боя и на ходу, благодаря натасканным животным, прицельно расстреливали лошадей противника, выигрывая этим решающее преимущество

Объяснение: