Привести аргументы в подтверждение и в опровержение тезиса. В.Я. Гросул отмечает, что для эпохи было характерно «отрицательное отношение к демократии, всемерное укрепление основ самодержавного строя». ОТВЕТ ДОЛЖЕН БЫТЬ РАЗВЕРНУТЫМ, МИНИМУМ ПО 2 АРГУМЕНТА

я жінка у який пішов чоловік і син на фронт. Коли все це сталося я не знала що робити і як жити, всі хлопці в моїй родині пішли на війну і мені доводилося якось виживати. перша зміна в жіночій культурі яке я помітила - це те що тепер треба працювати на віробніцтвi. Так само тепер мені і всім жінкам доводилося рапоряжатся своїми фінансами. Було по початку не зрозуміло як мені працювати і займатися домашніми справами, але з часом я звикла робити це після роботи. Одного разу коли я їхала за продуктами я помітила що водій жінка, я по початку здивувалася цьому і якщо чесно навіть трохи страшно було, але ми доїхали без проізшествія. так само в магазині де я брала одяг я побачила новий одяг наприклад ті ж штани, але найбільше мене здивували спідниці які були коротше звичайного, коли я одягла їх я відчула себе якось неправельно, немов би я занепалої жінкою, але побачивши ще таких же жінок у мене впевненість навіть піднялася і навіть в якийсь момент ці наряди стали мені більше старих подобається. А якщо все в крации, то жінка тепер була рівними з чоловіками

Зі спогадів «Пережите і вистраждане» Я. Головацького: «...Протягом 1835 і 1836 рр. я листувався з моїм другом з Пешта Георгієм Петровичем, сербським патріотом і літератором. Він обіцяв мені зайнятися друком і коректурою збірника творів в будимській друкарні за дозволом будимської цензури. В Угорщині цензура більш вільна, ніж у Львові, і ми думали, оминувши останню, пустити готову книжку нашу між люди. Я переписав майже всі статті із рукописної “Зорі” (стаття про Хмельницького десь загубилась у Шашкевича), ми додали деякі нові статті і назвали наш збірник “Русалка Дністрова”, - і я відіслав його Петровичу. Незабаром прийшов дозвіл цензури і чемний Петрович прислав мені рахунок за друк книжки на суму 400 гульденів. На радощах я написав письмо до директора Верещинського в Коломию, і він погодився дати...»

З протоколу допиту М. Шашкевича, складеного керівництвом Львівської духовної семінари (1837): «Спочатку викликали і допитали Шашкевича Маркіяна:

Питання. У творі “Русалка Дністрова” більшість статей підписано вашим прізвищем; вас запитують, чи ви автор цих статей?

Відповідь. Підписані моїм прізвищем статті справді належать мені, частково я їх сам написав, частково переклав з сербської і чеської.

Питання, Коли ви працювали над цим?

Відповідь. Ці статті я написав у різний час чотири-п’ять років тому, коли я ще, будучи поза семінарією, навчався на філософії.

Питання, Які були ваші головні наміри під час створення цього збірника і н

Объяснение: