Римські історики описали життя давніх слов'яни

Перші фрагментарні свідчення про пращурів слов'ян наводять грецькі античні автори. Так, серед давніх греків дуже поширеним був т. зв. "сонячний камінь" (бурштин), який добували в далекій "північній країні на річці Ерідан". Саме давньогрецькі автори першими розповіли про племена "енетів" (венетів), від яких він надходив. Проте вони не повідомляли, де саме жило назване плем'я. Лише в першій чверті IV ст. до н. е. мореплавець і вчений Пітей з міста Массалія (сучасний Марсель) обігнув на кораблі Західну Європу і врешті-решт досяг "країни бурштину".

В його повідомленнях, які дійшли до нас у вигляді уривків із творів Діодора, Плінія Старшого та Страбона містилася інформація, що Ерідан поділяє територію країни на Кельтику і Скіфію. В останній живуть "гвінони" (венони, венети) або "гуттони". На відстані одного дня плавання на кораблі від указаного місця лежить острів Абалус (Абалцій, Балтій, Басілей), де місцеві жителі збирають бурштин, що його навесні викидають морські хвилі. Саме свідчення Пітея про "північне" походження бурштину дали підставу Плінію Старшому (І ст. н. е.) спростувати поширену думку про його видобуток на островах Адріатичного моря.

Окремі еклектичні згадки про давніх слов'ян можна знайти і в інших давньогрецьких авторів. Так, історик та географ Геродот (Уст. до н. е.) також розповідає, що бурштин привозять з району річки Ерідан, від племен, які здавна відомі видобутком і торгівлею "сонячним каменем

Такая оценка неправильная. Хрущев - человек своей эпохи. 
Его смещение - результат его деятельности. Именно при Хрущеве страна стала подражать Западу - "догонять" его, а не ориентироваться на свои собственные силы. И представления  - "что у них на Западе все хорошо, а у нас все плохо" при Хрущеве же и появились. 

В пятилетке 1965-1970 годов СССР добился наивысших для себя темпов развития, в то время как западный мир пережил в результате событий по всему миру в 1968 году одно из сильнейших потрясений.

В то время как западная элита мобилизовалась после этих событий и смогла выработать тактику экономического удушения СССР , впоследствии названную "рейгономика", советская элита расслабилась , постарела , и фактически сама сдалась, разрушив страну, и обесценив все предыдущие успехи. 

Все это сегодня - как никогда актуально. Порой кажется что нынешняя Россия повторяет худшие ошибки того времени.

А оценку брежневского двадцатилетия сейчас очень хорошо характеризует опрос, проведенный на одном из популярных сайтов. 

В эпоху какого руководителя России Вы предпочли бы жить?
Задумайтесь - каков мог быть результат ? 
Правильно -  37% о предпочли бы жить в эпоху Брежнева. 

Война между Россией и Речью Посполитой, которая длилась с 1654 по 1667 годы, имела цель расширить государственные границы и установить влияние в Восточной Европе.

Причиной конфликта стало стремление российских правителей включить казачество и Украину в состав государства. Это позволило бы осуществить более мощное военное влияние на Речь Посполитую для достижения целей.

Политика царя Алексея Михайловича выражалась в стремлении к возврату черниговских, смоленских и новгородских земель, утраченных в начале семнадцатого века, в состав государства.

Участниками войны стали Россия, Речь Посполитая, Великое Княжество Литовское, Швеция и казачество.

Основные этапы войны заключались в русской кампании 1654-1664 годов, а также война между Россией и Швецией. Андрусовское перемирие было заключено 30 января 1667 года.

По причине высокой подготовки войск противников, война затянулась более чем на десять лет и вызвала обширный экономический кризис в стране. Армия требовала много ресурсов, что истощало экономику и вытягивало из государственной казны дополнительные средства.

Также участие в войне вызвало большое сокращение численности населения, которое вызвало демографический кризис и привело к упадку социальной сферы государства.