Какие виды скота разводили тюрки?​

крупный рогатый скот ( коров , быков ), лошадей ,овец

Было главной постройкой начальной школы (организована по инициативе графа Н. П. Румянцева), где преподавание велось по системе взаимного обучения, разработанной английским педагогом Джозефом Ланкастером.

Школа просуществовала недолго: после смерти графа она была закрыта. Новый владелец, граф С. П. Румянцев пытался открыть тут ткацкую фабрику. в больших залах были установлены станки, началась работа. Но гомельские товары были неконкурентно по сравнению с московскими, и это дело было остановлено. После размещения в Гомеле военных здесь разместился военный госпиталь[1].

На початку січня 1245 року галицько-волинський князь Данило Романович зустрівся з ханом Батиєм. Внаслідок переговорів між Данилом і Батиєм зав’язалися союзницькі стосунки.

Завдяки цьому галицько-волинські землі на деякий час були вбережені від набігів золотоординців.

6 грудня 1240 року Батий захопив Київ. Завойовницькі полчища рушили від Києва на захід, винищуючи все на своєму шляху.

У 1245 році прибули посли від хана Батия до Данила з грізним посланням: «Дай Галич!». Данило, зайнятий безперервними війнами зі своїми суперниками, не встиг укріпити своїх міст і не був у змозі дати відсіч татарським полчищам. Він заздалегідь іде в Золоту Орду на поклін до хана, щоб визнати себе його данником і зберегти свою землю.

26 жовтня 1245 року вибрався Данило в гості до хана Батия. На початку січня 1246 року він прибув до Батия на Волгу. Данила лякали чутки, що монголи змусять його, християнина, кланятися кущу, вогню і мертвим пращурам. Тут його зустрів прислужник князя Ярослава Всеволодовича Сонгур і сказав: «Брат твій Ярослав кланявся кущу і тобі кланятися», на що вівповів розсерджений Данило: «Диявол говорить із уст ваших. Бог запре уста твої і не буде почуто слово твоє». В цей час Данила покликав Батий. Князь був втішений, що його не примушували робити нічого такого, що скидалося б на служіння ідолам. Батий звернувся до нього: «Даниле! Чому ти єси давно не прийшов? Але якщо нині ти прийшов єси, то й се добре. Чи п’єш ти чорне молоко, наше пиття, кобилячий кумис? Данило відповів: «Досі я не пив. А нині ти велиш – п’ю». Батий сказав: «Ти вже наш таки татарин. Пий наше пиття!».

Гостював Данило у Батия двадцять п’ять днів і отримав дозвіл управляти галицько-волинськими землями. Рідні і близькі раділи, що Данило повернувся живий і здоровий від Батия, але журилися з його приниження.

Про це пише з жалем літописець: «О, лихіша лиха честь татарськая! Данило Романович, що був князем великим, володів із братом своїм Руською землею, Києвом, Володимиром, Галичем, іншими краями, нині сидить на колінах і холопом себе називає! А вони данини хотять і погрози ідуть, (і) він життя не надіється! О, лиха ти, честь татарськая!».

Хоч для Данила ця гостина у хана була принизливою, проте він досягнув успіху – зберіг свою державу на деякий час від грабіжницьких нападів татарської орди.

Своїм дипломатичним хистом Данило зумів зберегти Галицько- Волинську державу від розорення монголо-татарською ордою.