Заснування Харкова -это урок харкивщинознавство

Велике князівство Московське (рос. Великое княжество Московское), Московія — середньовічна слов'янська держава у центрі сучасної європейської частини Росії, що розвинулося з Московського князівства, початково підпорядковане Великому князівству Володимирському, але завдяки вдалому використанню Орди стало найпотужнішою державою на північному сході колишньої Руської держави.

Моско́вський улус згодом відомий як князі́вство Моско́вське — виділене монгольським ханом територіальне утворення (носило назву Московський улус до розпаду Золотої Орди) у складі Великого князівства Володимирського 1277 року. Розташовувалось спочатку в межах сучасної Москви та Московської області, а згодом загарбало собі нові володіння теперішньої північної частини європейської Росії.

З 1328 року московські князі отримують ярлик від хана Золотої Орди на титул Великий князь Володимирський. Москва стає центром збору данини на користь хана з усіх на той час підконтрольних Золотій Орді Володимира, Новгорода та інших міст Русі.

1382 року московський князь отримав від Орди право називатися великим князем.

Объяснение:

Это?
ДРЕВНИЕ ГОРОДИЩА И КУРГАНЫ

Заселение Подмосковья стало возможно 15-20 тысяч лет тому назад, после окончания ледникового периода. Отступивший на север ледник оставил после себя полноводные реки и озера. Окружавшие их холмы были покрыты обильной травянистой растительностью. В поисках пищи переходили на новые места стада мамонтов и другие привычные к холодному климату животные. А следом за ними продвигались первобытные охотники. Это было время палеолита — древнекаменного века, когда люди умели делать лишь примитивные орудия труда из камня, кости и дерева. К этому времени относятся исследованные археологами стоянки во Владимире и Зарайске, а также черепная крышка древнего человека, обнаруженная в 1939 г. при строительстве гидроэлектростанции на трассе канала, проходящего по территории Тушина.