1. Народы, государства, соседствовавшие с Византией. 2. На каких границах империи располагались (соседи Византии 3. Действия соседей в отношении Византии. 4. Позиция Византии по отношению к соседям.

Во внутренней политике Павел рас помещичьего землевладения (дворянам было роздано около 600 тыс. Государственных крестьян, из них до 150 тыс. В Украине); раздавал дворянам и чиновникам земли на Юге Украины (в 1800 - около 8 млн десятин) в декабре 1796 издал указ о закрепощение крестьян Юга Украины, Дона и Приазовья, одновременно указом о трехдневную барщину (1796) Павел I намеревался регламентировать повинности крестьян. Павел I, будучи противником политических мероприятий Екатерины II, отменил начатые ею преобразования (в частности, в 1796 ликвидировал наместничества, вновь ввел разделение на губернии), частично восстановил судебную систему, существовавшую в 1760-70-х гг. (В Украине было возобновлено деятельность генерального земского и подкоморского суда; 1796). Страх российского правительства перед влиянием идей Великой Французской революции заставил Павла I ввести строгую цензуру, закрыть частные типографии (1797), запретить ввоз иностранной литературы (1800). Вместе с тем Павлом И указ запрещающий строительство церквей «в Малороссийским вкусе», то есть в украинском стиле (1801). Армия была реформирована по прусским образцу.

Павел I продолжал традиционную для московского центра колониальную национальную политику в отношении нерусских народов империи.

Украинские сторонники автономии надеялись, с приходом к власти Павла I, на ослабление централистского политики российской администрации (в ней значительную роль играли чиновники украинского происхождения - Александр Безбородко, Дмитрий Трощинский, Виктор Кочубей, братья Андрей и Иван Гудовичи и др.) По Украине. Ходили даже слухи о восстановлении гетманства во главе с сыном Павла I великим князем Константином и регентом А. Гудовичем. Однако, единственное, что было сделано правительством Павла I, это восстановлен подкоморский суд (1796) и применения норм магдебургского права.

Объяснение:

При Павле I Россия входила в так называемой второй антифранцузской коалиции, вела военные действия против республиканской Франции (Итальянский и Швейцарский походы русской армии в 1799 под командованием А. Суворова). Обострение противоречий между Россией и ее союзниками Англией и Австрией привели к разрыву с Британской империей (1800) и сближение Павла I с Наполеоном I Бонапартом.

Недовольство внутренней и внешней политикой Павла I широких дворянских и военных кругов, его психологическая неуравновешенность и самодурство, вызвало ряд заговоров придворной аристократии - т. Н. «Смоленская заговор» 1798 гвардейская заговор 1800-01, которая завершилась убийством Павла I в ночь с 11 (23) на 12 (24) .3.1801 в Михайловском замке. Российский престол занял его сын Александр I.

Найвиднішим представником цього релігійного і національного відродження Чехії був Ян Гус (1369-1415). Він походив з селянської сім'ї і провів ранню молодість в південно-західному кутку Чехії, де жили поруч і чехи, і німці, і між обома народностями відбувалися постійні чвари. Закінчивши курс в Празькому університеті, Гус став священиком і проповідником у Віфлеємській каплиці в Празі, навмисне заснованої для чеської проповіді. Разом з тим він зайняв І місце професора в університеті, де дуже скоро висунувся і був ректором, став на чолі чеської партії, якраз в той час, коли ще там йшла боротьба між «націями». Повчання та лекції Яна Гуса користувалися великим успіхом у слухачів. Проповідуючи у Віфлеємській каплиці для народу, він, крім того, виступав проповідником і при королівському дворі, і на з'їздах чеського духовенства. У своїх богословських заняттях він стояв спочатку на строго католицькій точці зору, але мало-помалу став засвоювати деякі погляди Вікліфа, твори якого близько 1400 р. дуже поширилися серед магістрів Празького університету. Гус не поділяв поглядів Вікліфа, що стосувалися, напр., Євхаристії, але разом з англійським реформатором він думав, що Святе Письмо є єдине джерело віри. Коли частина Празького духовенства почала звинувачувати вчення Вікліфа в єресі, був влаштований диспут, на якому Гус доводив, що багато положень англійського богослова прямо передавалися невірно його противниками. Це справило неприємне враження на архієпископа, а йому скаржилися на Гуса ще й багато священиків, яких Ян Гус засуджував за те, що вони з бідних брали гроші при здійсненні для них треб. Архієпископ позбавив його звання проповідника на з'їздах духовенства·, потім йому було заборонено і священствувати. Тим часом твори Вікліфа були засуджені церковною владою, але Празький університет протестував проти цього, доводячи неправильність багатьох мотивів такого заходу. За такий захист Вікліфа Гус був відлучений від церкви і викликаний в Рим до відповіді, і тільки заступництво короля (Вацлава), який любив Яна Гуса, поки врятувало його від переслідування. Це сталося вже тоді, коли великий розкол ускладнився появою третього Папи. Один з сперечалися за владу пап (Іоанн XXIII) оголосив проти теснив його короля неаполітанського хрестовий похід з відпущенням гріхів всім, хто буде сприяти папству. Гус виступив проти папської булли про індульгенції на диспуті, де оскаржував їх законність і доводив шкоду від них для моральності. Те ж саме говорив він і в своїх проповідях у Віфлеємській каплиці. Головні свої докази він запозичив при цьому прямо з творів Вікліфа. На бік Яна Гуса стали і студенти, і багато городян. У Празі почалися хвилювання; папська булла була спалена; три ремісники, кричали в церкві, що папська булла-один обман, були страчені; над Прагою був оголошений інтердикт. Мало-помалу народне бродіння стало поширюватися і поза чеської столиці. За бажанням короля Гус повинен був залишити Прагу, але це тільки дало йому можливість проповідувати і в інших місцях Чехії. Тоді ж він написав твір» про Церкву", запозичивши основні його погляди знову‑таки у Вікліфа. Шум, який справили празькі події, поширився далеко за межі Чехії, і брат чеського короля Сигізмунд, колишній тоді імператором в Німеччині і разом з тим спадкоємцем чеського престолу, знайшов за потрібне втрутитися в цю справу, скликавши собор, на який з'явився б і Гус.