7 класс Казахстан тарихы 3-4& мазмунМожно бысстроооо​

Класицизм (від лат. «зразковий») - напрям в європейській літературі та мистецтві, який уперше заявив про себе в італійській культурі XVI ст., найбільшого розквіту досяг у Франції (XVII ст.), був притаманний усім європейським літературам до першої чверті XIX ст., в Україні не розвинувся як цілісна структурована система, переважно орієнтувався на низькі жанри (травестійна поема, комедія, байка, епіграма).

Характерні ознаки:

абсолютизація естетичного ідеалу античност прозора побудова твору;

краса як досконалість форми - основна мета художнього твору;

найточніше, без прикрас, формулювання думки;

традиційна канонічність (змалювання чітко окреслених художніх образів).

Особливості українського класицизму:

проіснував недовго, розвинувся мало.

Поширення набули переважно «низькі» жанри: траверсійна поезія, комедія, байка.

Твори «високих» жанрів писали переважно російською мовою.

Саме в цей період відбувся перехід від українізованої книжно – слов’янської до живої народної мови.

Представники: І. Котляревський, Г.Квітка-Основ’яненко, П.Гулак-Артемовський, О. Левицький, В.Гоголь-Яновський.

Сентименталізм

Сентименталізм (від фр. «почуття», «чутливість») - напрям в літературі другої половини XVIII - початку XIX ст., що розвивався як заперечення класицизму.

Характерні ознаки:

особлива увага до духовного світу людини;

герої творів - духовно багаті, чутливі., добросерді люди;

ідеалізація дійсності;

культ природи;

перебільшення почуттів;

основна увага приділялася почуттям і пристрастям людини (моральні риси людини - зразок досконалості); мета - розчулити читача, викликати співчуття до нещасної долі героїв;

головну роль відіграє психологічне вмотивування поведінки персонажів.

Особливості українського сентименталізму

в українській літературі виявився слабко – лише у декількох повістях Г.Квітки-Основяненка;

елементи сентименталізму присутні творах багатьох українських письменників 19 ст. (це пов’язано зі специфікою української душі, схильної до сентиментальності);

культове ставлення до природи в українському сентименталізмі набуло нового значення - поетизація рідної землі.

Романтизм

Романтизм (фр. romantisme - romanus - римський) - літературний напрям, що виник наприкінці XVIII ст. у Німеччині та існував у літературі Європи й Америки в першій половині XIX ст. Романтизм мислився його засновниками як антикласицистичний напрям.

Український романтизм розвинувся у 20 - 60-ті роки XIX століття як реакція проти наявних бурлескних і травестійних традицій, розвинувся, передусім, під впливом поглибленого вивчення народної творчості.

Характерні ознаки:

протиставлення реальній дійсності, що не задовольняє митця, картин життя бажаного, витвореного мрією, піднесеного над дійсністю;

виняткові характери у виняткових обставинах;

ліризм, фантастика;

повернення до правди народності, що дало окрилені образи р живому виразові письменницької індивідуальності;

протест проти класицистичного культу розуму (подібно до сентименталістів);

основна увага приділяється не раціональному, а почуттєвому, не зовнішньому, а внутрішньому, не об'єктивному, а суб'єктивному. «Світ душі торжествує перемогу над зовнішнім світом» (Гегель);

зображення «почуттєвої» сторони людського буття не так однобічно, як у сентименталістів: романтики приділяють увагу єдності почуттів і розуму, емоцій та ідей;

посилений інтерес до фольклору:

взаємопроникнення та взаємодія поезії, музики, живопису (романтики особливо цінували музику);

народ та історія - основні теми української романтики;

утвердження в українській літературі нових жанрів: балади, історичної та ліро - епічної поеми, думи, медитації, трагедії, драми, громадянської та інтимної лірики;

розширення проблематики літератури, розвиток художньої фантазії та умовних засобів;

література романтизму «свідомо поставила собі завдання утворити "повну літературу", яка могла б задовольнити духовні потреби всіх кіл та шарів українського суспільства» (Д. Чижевський).

Розвиток українського романтизму має три періоди:

1835 - 1844 - харківський:

1840 - 1847 - київський;

1855 - 1862 - петербурзький.

Характерні риси українського романтизму

Наявність потужного патріотичного пафосу;

Нового значення набуває релігійна лірика;

Відтворення духу справжньої народної пісні, органічний зв'язок з фольклором.

Жанри

Лірична поезія;

Релігійна поезія;

Ліро-епічна поема, балада;

Історичний роман;

Історична драма;

Фантастичні оповідання, повість.

Реалізм (друга половина XIX століття)

Реалізм (від лат. «річ, діло», «матеріальний») - літературний напрям, який характеризується правдивим і всебічним відображенням дійсності на основі типізації життєвих явищ; провідний критерій художності - вірність дійсності, прагнення до безпосередньої достовірності, «відтворення» життя у формах самого життя.

Объяснение:

Россия была феодальной страной. По-прежнему в стране господствовало барщинное хозяйство. Давайте еще раз вспомним, каковы его основные черты.

Во-первых, продолжало господствовать натуральное хозяйство: каждое крепостное поместье представляло собой замкнутое хозяйство и находилось в слабой экономической связи с другими поместьями и с рынком. С насоса из глубокой скважины выкачивали соляной раствор. Затем его выпаривали в варницах и получали соль.

Во-вторых, земля каждого феодального владения подразделялась на барскую и крестьянскую; крестьянин был наделен землей; он обрабатывал на своей лошади, своими орудиями труда и свой надел, и барскую запашку.

В-третьих, крестьяне были прикреплены к земле помещика, .находились в личной, крепостной зависимости от феодала и не имели права уйти от него.

В-четвертых, техника земледелия оставалась примитивной, орудия труда совершенствовались очень медленно

Новые черты хозяйственной жизни.

В XVII в. хозяйство в стране продолжало развиваться. Крестьяне распахивали новые земли. Постепенно из центральных районов заселялась южная степь около Дона. Русские крестьяне продвигались в плодородные башкирские степи. Северные русские земледельцы переходили за Урал, начинали распахивать земли Сибири. Чем тяжелее становилось крепостное право в центре страны, тем сильнее было движение населения на окраины.

Росли города. Усилилась на севере добыча соли, тут работали нередко тысячи вольнонаемных людей. Увеличилось число ремесленников и развилось ремесло.

В хозяйстве России появились новые черты. Ремесленники стали работать больше всего не на заказ, а на рынок. Развивалось мелкое товарное производство, т. е. производство ремесленниками товаров - изделий, предназначенных для продажи на рынке.

Особо важной чертой развития хозяйства было возникновение крупных предприятий - мануфактур. Как вы знаете, мануфактура - это большое производство, где на ручных станках работало много рабочих и было разделение труда. Самой старой русской мануфактурой был московский Пушечный двор, основанный в конце XV в. К середине XVII в. здесь работало более 100 человек.

Хозяйство продолжало оставаться в основном натуральным- все главное, что нужно было для жизни, производилось в имении, а не покупалось. Но возникло и новое явление: развивалось товарно-денежное хозяйство, т. е. производство сельскохозяйственных продуктов и промышленных изделий для продажи на рынке, за деньги. В стране становилось все больше и больше покупателей и продавцов.

Крестьяне продавали продукты своего труда, чтобы добыть деньги для уплаты помещику денежного оброка. Ремесленники, которых тоже становилось все больше, приходили на рынок для продажи своих изделий и для покупки продуктов питания. Вольнонаемные рабочие люди также шли на рынок, чтобы купить на заработанные деньги съестные припасы, одежду, обувь.