Алаш партиясы қалай құрылды ​

Алаш партиясының құрылуы қазақ халқы өміріндегі елеулі оқиға болды, өйткені ол тұңғыш ұлттық саяси ұйым еді. Алаш 1917 жылдың жазында қалыптасқан жағдайда халықтың келешек тағдырын анықтауға тікелей қатынасы бар жалпыұлттық мәселелерді саяси күрестің күн тәртібіне қойып, оларды шешу жолында айтарлықтай қызмет атқарды.

2 червня 1793 влада у Франції перейшла від жирондистів до якобінців, які встановили жорстку диктатуру під приводом важкого становища в країні. Конвент надалі залишався Верховним органом, який мав законодавчу і виконавчу влади. Комісари, які були представниками Конвенту в армії і провінціях, мали необмежені права. Значно зросли повноваження Комітету громадського порятунку, який з липня 1793 очолив М. Робесп'єр. Через деякий час він почав здійснювати контроль за діяльністю й самого Конвенту. Каральними органами диктатури стали Комітет громадської безпеки і революційні трибунали.

Після приходу якобінці до влади загострилися проблеми з продовольством, особливо для бідноти. Спекуляцію хлібом у великих містах не зупиняла і загроза смертної кари. Зросли виступи голодної бідноти, яку очолили «шалені» під керівництвом Ру, Варле і Леклерка. Якобінці не звертали уваги на «шалених», поки ті виступали за перерозподіл майна і продовольства нових багатіїв на користь голодних і для постачання армії. Як тільки вони почали критикувати якобінців, Робесп'єр здійснив нещадну розправу над ними.

Початок терору[ред. | ред. код]

Терор набув нових масштабів і сили у вересні 1793, коли був прийнятий декрет «Про підозрілих». Під «підозрілих» попали всі, хто не отримав від народних товариств свідчень про громадянську благонадійність, емігранти й особи, які не могли вказати джерела свого існування. «Підозрілими» стали не тільки колишні дворяни, священики, чиновники, а й колишні фельяни і жирондисти, взагалі, всі, хто виступав проти диктатури. Всі вони підлягали арешту і страті. У жовтні 1793 стратили королеву Марію-Антуанетту та лідерів жирондистів, тисячі людей, що перебували у в'язницях. У провінції лютували комісари Конвенту. Подібних кривавих розправ Франція у своїй історії ще не знала. Французи почали жити у страху, скрізь були шпигуни Робесп'єра.

Терор Робесп'єра проти якобінців[ред. | ред. код]

У середині Якобінського клубу відбувся розкол. «Крайні» якобінці, на чолі з керівниками Комуни П'єром Гаспаром Шометтом і Жак-Рене Ебером, виступали за посилення революційного терору, вимагали зрівняти всіх у майновому плані, розподілити майно «підозрілих». «Помірковані» якобінці, яких очолював Жорж Дантон, виступали за компроміс між всіма групами якобінців, вимагали послабити революційну диктатуру, припинити терор, виступали за утвердження демократії й побудову правової держави.

У березні 1794 Комітет громадського порятунку заарештував і стратив «крайніх» якобінців, що закликали до повстання проти робесп'єрівського Конвенту. Ж. Дантона та інших лідерів «поміркованих» якобінців звинуватили у змові проти уряду, зраді революції, «особливих стосунках» з Великою Британією й стратили на гільйотині.

Повалення влади Робесп'єра[ред. | ред. код]

За час якобінського терору було заарештовано й кинуто у в'язниці близько 500 тис. чоловік, з них закатовано близько 40 тис. Масштаб якобінського терору призвів до того, що Робесп'єр втратив підтримку більшості населення країни і його почали називати «якобінцем без народу».

Представники «нової буржуазії» депутати Конвенту — Поль Баррас, Ніколя Леонар Карно, Жан Тальєн та інші організували змову (Термідоріанський переворот) і 27 липня 1794 (за революційним календарем 9 термідора II року республіки) Максиміліан Робесп'єр, Жорж Кутон та їхні спільники були заарештовані. Конвент оголосив вождів якобінців поза законом і 28 липня їх стратили. Також стратили й близько 100 членів Паризької Комуни.

Джерела[ред. | ред. код]

Бердичевський Я. М., Щупак І. Я., Морозова Л. В. Всесвітня історія: підруч. для 9 кл. загальноосвіт. навч. закладів. — Запоріжжя: Прем'єр, 2009. — 320 с.: іл., карти. ISBN 966-685-193-8

Осмоловський, С. О. Всесвітня історія: підруч. для 9 кл. загальноосвіт. навч. закл. / С. О. Осмоловський, Т. В. Ладиченко. — К. : Генеза, 2009. — 240 с. : іл., карти. ISBN 978-966-504-923-4.

Объяснение:

В итоге Северной войны Россия заняла прочное положение великой европейской державы. Теперь, по выражению французского посланника Кампердона, "при малейшей демонстрации его (Петра - Д.А.) флота, при первом движении его войск ни шведская, ни датская, ни прусская, ни польская корона на осмелятся сделать враждебного ему движения, ни шевельнуть с места свои войска... Он один из северных государей в состоянии заставить уважать свой флаг". После смерти Петра перед его преемниками встала сложнейшая задача - сохранить и закрепить положение великой державы. Эта задача состояла из двух слагаемых:

Объяснение: