З якими подіями та постатями пов'язана перша хвиля національного відродження в Галичині та Закарпатті?​

Неолетическая революция - это переход общин от собирателей и охотников к сельскому хозяйству, основанному на земледелии и животноводству. (Переход от присваивающей к производящей экономике).
Значение : Повышение плотности и численности населения. Переход от охоты и собирательства к земледелию позволил повысить плотность населения в сотни раз. Поскольку этот переход происходил далеко не во всех регионах планеты, то рост общей численности населения планеты происходил более медленно — не в сотни, а только в десятки раз.

Жирондисти були неспроможні врегулювати ситуацію в країні, чим активно користувалися монтаньяри-якобінці, звинувачуючи їх у нездатності врятувати республіку. Розуміючи це, лідери жирондистів були змушені вдатися до надзвичайних заходів. На вимогу голодуючих було встановлено тверді ціни на хліб, а для захисту республіки створено Комітет громадського порятунку. Але, незважаючи на це, їх авторитет продовжував неухильно падати. Скориставшись народним невдоволенням, спираючись на віддане керівництво Національної гвардії і підтримку Ради Комуни Парижа, 2 червня 1793 р. якобінці здійснили державний переворот і захопили владу в країні. Бріссо, Верньо та інші лідери-жирондисти були заарештовані й ув'язнені. Бажаючи уникнути звинувачення в узурпації влади, якобінці насамперед прискорили прийняття нової конституції. Конституція 1793 р. гарантувала громадянам набагато ширші права, ніж попередня. Законодавчу діяльність мали здійснювати не лише депутати - обранці народу, а й безпосередньо самі громадяни. Передбачалось, що уряд буде повністю контролюватися парламентом. Проте в умовах інтервенції й громадянської війни нова конституція так і не набула чинності, а проголошені демократичні принципи не були виконані й потонули в крові диктаторського режиму якобінців.

Посилаючись на тяжке становище країни, якобінці встановили жорстку диктатуру. Верховним органом залишався Конвент, який володів усією повнотою законодавчої і виконавчої влади. Представники Конвенту в армії і провінціях - комісари - мали необмежені права. Неабиякі повноваження здобув Комітет громадського порятунку, який з липня 1793 р. очолив М. Робесп'єр. Невдовзі він навіть почав контролювати діяльність самого Конвенту. Каральними органами диктатури стали Комітет громадської безпеки і революційні трибунали.