Укажить положення, яке выкладено у вестминстерському статути.​

Народився на Корсиці у містечку Аяччо у 1769 році, котре перебувало під владою Франції. Наполеон зростав у великій сім'ї (якщо не помиляюся 3 братів та 2 сестер). Батько бажав військової навченості свого сина, тож відправив Наполеона до Парижа, до Військової Академії. Там він через свою чванливість та відчудженість часто бився із однолітками, це грало велику роль у його становленні як людини, що не вміє програвати. Друзів не мав, жив бідно, а інколи й відставав у навчанні. Проте незважаючи на усі незгоди зміг висунутися як молодший лейтенант від артилерії під час Великої Французської Революції. До речі, сидів у в'язниці через підозри у реакціоністських виступах проии влади, мав бути страчений, але доля була милостива до нього.

Из интернета

Объяснение:

У Західній Європі в 15 столітті існував такий ідеал жіночої краси: S-подібний силует, вигнута спина, кругле бліде обличчя з високим чистим чолом.

Дуже дивно в таку картину вписувався великий, обвислий, майже "вагітний" живіт. Оскільки природа таким "скарбом" нагородила далеко не всіх, довелося придумувати оригінальний вихід з положення.

Для створення відповідного силуету в хід йшли спеціальні валики. Вони являли собою невеликі простьоганних подушечки, називалися босамі і накладалися на живіт.

Що стосується особи, високе чоло був обов'язковим атрибутом краси жінки 15 століття, особливо - в аристократичних колах. Жінки, у яких волосся росли густо, змушені були боротися з "недоліком" за до досить болючих процедур. Епіляцію проводили за до дкої суміші негашеного вапна і аурипігменту, а після процедури на шкіру наносили кров кажанів або жаб, сік цикути, або золу, попередньо змочену в оцті. Такі склади повинні були перешкоджати росту волосся. Але від подібних б'юті-практик нерідко разом з волоссям сходила і шкіра.

Одягу шилися вузькі, подовження, що сковують рухи. Саме тоді в моду увійшов шлейф, винайдений "першою красунею середньовіччя" Агнеса Сорель.