Пояснити яким був устрій війська запоріжського

Від часу виникнення Запорозької Січі й реєстрового козацтва єдиною військово- політичною організацією, у межах якої до середини XVII ст. відбувався розвиток українського козацтва, було Військо Запорозьке. Основними складовими його політичного устрою були Козацька рада, влада гетьма і військової старшини, кошова й територіально-полкова системи.

Роль законодавчо-розпорядчого зібрання Війська Запорозького, на якому кожен козак міг висловити свою думку, відігравала Козацька рада. Вона збиралась у встановлені дні року або в будь-який час на вимогу товариства. Учасники ради утворювали широке коло, усередині якого розміщувались урядовці. Свою волю козаки виявляли вигуками та підкиданням шапок. Під час походів ради відбувалися у військових таборах. На радах розглядали важливі питання внутрішньої та зовнішньої політики, а також обирали військову старшину. Козацька рада обирала також гетьмана, який мав вищу виконавчу й судову владу, був головнокомандуючим і представляв Військо Запорозьке під час дипломатичних переговорів. У розпорядженні гетьмана були два порученці – осавули, писар, який керував військовою канцелярією й бунчужний, що носив бунчук (довгу палицю з металевою кулею й кінським хвостом), який вказував місцезнаходження гетьмана на полі бою. Артилерією командував обозний, а злочинців судив військовий суддя.

За до кошової системи здійснювалося розміщення козаків у польовому таборі під час військових походів та на території Січі. На Січі козаки жили у великих довгих хатах-куренях. їхнє господарське й військове життя очолювали курінні отамани. Усього налічувалося до 38 куренів, у яких, як правило, гуртувалися земляки. Кожен курінь мав свої риболовецькі місця, які щороку переділялися жеребкуванням на Козацькій раді. На коші зберігався військовий скарб (військові припаси й цінності), а також козацькі клейноди.

Територіально-полкова система Війська Запорозького сформувалась упродовж 1625–1638 pp., коли були створені й приписані до певної території полки реєстрового козацтва з центрами в Чигирині, Каневі, Черкасах, Білій Церкві, Переяславі та Корсуні.

Складовими військового устрою Війська Запорозького були полки (у них налічувалося від п'ятисот до кількох тисяч козаків), сотні й десятки, очолювані полковниками, сотниками і десятниками або отаманами.

Політичний і військовий устрій Війська Запорозького став зразком для української козацької держави, яка виникла в роки Національно-визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького в середині XVII ст. У межах цієї держави, що також мета назву Військо Запорозьке, Запорозька Січ стала окремою автономною військово-політичною одиницею.