как крестьяне относились к Петровским реформам?

Объяснение:

Зовнішньополітичні зв'язки Запорозької Січі з країнами Західної Європи у XVI—XVII століттях мали в основному військовий характер. Незважаючи на те, що козаки були підданими короля Речі Посполитої, вони дуже часто проводили цілком самостійну політику.

У кінці XVI століття запорожці провели декілька вдалих походів до Молдови та Валахії, країн, які знаходилися під протекторатом турецького султану. Австрійським Габсбурам, які вели запеклу боротьбу з турками, вдалося 1594 року домовитися з козаками щодо їх походу до Молдови. Очолив його майбутній ватажок козацько-селянського повстання проти поляків Северин Наливайко, який з 12 тисячами козаків завдав молдованам поразки, і місцевий господар тимчасово визнав владу Габсбургів.

1618 року у Європі розгоряється Тридцятилітня війна (1618—1648), у якій Австрія, Іспанія, Баварія та католицькі німецькі князівства протистояли блоку протестантських німецьких князів, яким на деяких етапах війни допомагали Данія, Швеція, Голландія, Англія і з 1635 року — католицька Франція. Українські козаки-найманці брали участь у цій війні залежно від того, хто залучав їх на службу. Так у жовтні 1619 року 10 тисяч добровольців під орудою полковників Кличковського та Русиновського прибули на Закарпаття за за Фердінанда II Габсбурга. Становище імперців, яких семигородський (трансильванський) князь Бетлен Габор та чеські загони обклали у Відні, було дуже важким. Саме похід козаків до Закарпаття і Східної Словаччини, їхня перемога над Юрієм Ракоці спонукає Бетлена Габора, який спішно закінчує облогу Відня, повернутися до Трансильванії.