3. «Козаки добре загартовані, легко витримують спеку й холод, спрагу и голод, невтомні в битвах, відважні, сміливі чи, радше, одчайдушні, власним життям не до-при-рожать. Найбільше виявляють спритності та доблестi, б'ючись у таборі підкриттям возів (бо вони дуже влучно стріляють із рушниць, які є їхньою звичайноюзброєю), обороняючи ці укріплення... Сотня цих козаків під захистом табору не по-боїться ні тисячі поляків, ні кількох тисяч татар».​

Я люблю тебя, мой Питер,
Я живу здесь как привык.
Петербург, ты-мой учитель,
Я - твой вечный ученик!
Я брожу в твоих туманах
С Маяковским по дворам.
Верю я твоим обманам
С Сашей  Блоком пополам.
Вместе с Гоголем я Невским
Восхищаюсь и люблю.
Я гуляю с Достоевским,
Вместе с Пушкиным не сплю
Белой ночью. Славный Питер!
Гений Росси здесь парил.
Менделеев сто открытий
Сделал здесь, вершил, творил.
Восхищен архитектурой
И историей твоей.
Петербуржца имя гордо
Я несу среди людей.
Учишь жить меня ты честно,
Быть счастливым, умным быть.
Жизнь прожить так интересно,
Как бы Пушкин смог прожить.
Ах, учитель мой, учитель,
Вечно юный и родной.
Я люблю тебя, мой Питер,
Бесконечно дорогой!