Используя текст, оцените вклад Каныша Сатпаева в развитие науки Казахстана. Приведите два аргумента и два примера из текста в поддержку своей позиции. Каныш Сатпаев — ученый с мировым именем. Особенно ценится его вклад в развитие геологии как науки. Каныш Имантаевич участвовал в разработке и осуществлении грандиозных проектов в Казахстане, которые до сих пор влияют на экономическое состояние и развитие нашей страны. Научные исследования Каныша Сатпаева охватывают в основном такие отрасли, как геология, история и культура. Одной из самых примечательных заслуг Сатпаева в области геологии является то, что он изучал Джезказганский район и в 1930-х открыл Улутау-Джезказганское меднорудное месторождение, на момент обнаружения считавшееся крупнейшим в мире по прогнозируемым запасам. К заслугам Сатпаева относится то, что по его поручению и под его руководством в 40-е годы в Казахстане было открыто и разработано Джездинское месторождение марганцевых руд, позволившее Советскому Союзу в годы Великой Отечественной войны продолжить выпуск броневой стали. Разработанный Сатпаевым в 1950-х «Комплексный метод формационного металлогенического анализа и прогноза месторождений» был лучшим в стране по точности, и служил основой для комплексных металлогенических исследований в СССР. В период с 1919 по 1924 годы Каныш Сатпаев написал учебник по алгебре. Данный труд вошёл в историю как первый школьный учебник по алгебре на казахском языке. За свою жизнь Сатпаев написал свыше 640 научных работ.

ответ: Знаю тільки перше

Объяснение:

1.1-Однією з перших у Великій Україні і водночас найвпливовішою громадою  була Київська, яку заснували на межі 50–60-х рр. 19 ст. студенти Київського  університету. У становленні нової організації активну участь узяли члени гуртка хлопоманів. Студенти університету, які походили з польських або давно сполонізованих українських родин (Володимир Антонович, Тадей Рильський, Борис  Познанський, Кость Михальчук та ін.), наприкінці  1850-х рр. згуртувалися навколо ідеї повернення до  народності й почали активно працювати для неї. Власне, на це вказує й назва, яку їм дали їхні недоброзичливці.Хлопоманів характеризують як діячів, які  відмовилися від своїх польсько-шляхетських привілеїв заради «української справи». Вони пропагували-українську мову, розмовляючи й пишучи нею, брали участь у селянських святах, одягалися в народний одяг, прагнучи на власному прикладі реалізувати ідею єдності з народом. Ідеологом хлопоманства був Володимир Антонович, згодом лідер та ідейний натхненник Київської  громади.жував справу будителів національного руху. У часописі публікувалися художні  твори, праці з історії, етнографії, фольклору, літературно-критичні статті, історичні джерела, урядові постанови й розпорядження. На сторінках «Основи» було вперше надруковано низку творів Т. Шевченка, а також Марка Вовчка, С.Руданського, Л. Глібова, історичні праці М. Костомарова,нариси П.Куліша. Громадівці не згорнули своєї діяльності й після того, як журнал припинив виходити через брак коштів. М. Костомаров, зокрема, опікувався фондом видання  українських книжечок-«метеликів» для селян та робочого люду, звертаючись до  небайдужих із проханням надавати кошти. Однією з перших у Великій Україні і водночас найвпливовішою громадою  була Київська, яку заснували на межі 50–60-х рр. 19 ст. студенти Київського  університету. У становленні нової організації активну участь узяли члени гуртка хлопоманів. Студенти університету, які походили з польських або давно сполонізованих українських родин (Володимир Антонович, Тадей Рильський, Борис  Познанський, Кость Михальчук та ін.), наприкінці  1850-х рр. згуртувалися навколо ідеї повернення до  народності й почали активно працювати для неї. Власне, на це вказує й назва, яку їм дали їхні недоброзичливці.Хлопоманів характеризують як діячів, які  відмовилися від своїх польсько-шляхетських привілеїв заради «української справи». Вони пропагували українську мову, розмовляючи й пишучи нею, брали участь у селянських святах, одягалися в народний одяг, прагнучи на власному прикладі реалізувати ідею єдності з народом. Ідеологом хлопоманства був Володимир Антонович, згодом лідер та ідейний натхненник Київської  громади.Від початку громадівського руху його учасники вважали, що їхнім основним  завданням є поширення освіти та пробудження національної свідомості народу. Тож їхня практична діяльність полягала у заснуванні й організації роботи недільних шкіл з українською мовою навчання для дорослого населення, виданні  популярних і наукових книжок, публікації збірок українського фольклору.