Яким було становище православної церкви на українських землях у другій половині XIV-XV ст.?​

В історії могутньої Османської імперії, яка в період свого розквіту охоплювала масштабні землі, — від Центральної Азії до Марокко і від Відня до Ємену, — був період, який історики називають «жіночий султанат». З цим часом, що тривав понад століття, зазвичай пов’язують початок завершального періоду Османської імперії. Втім, багато істориків вважають, що жіноче правління стало не причиною, а наслідком загального занепаду турецької держави. На той момент Османська імперія досягла таких величезних розмірів, що далекі походи вимагали більше витрат, ніж приносили військового прибутку. До того ж завжди існувала загроза, що довга відсутність султана в столиці могла призвести до чергового перевороту. Правителеві імперії був потрібен надійний «тил», який султан Сулейман Прекрасний знайшов у своїй дружині Роксолані. Саме він поламав традиції, що існували при султанському дворі, зробивши можливим жіноче правління.

В Османській імперії, на відміну від інших монархій, жінок не допускали до управління країною. Замість офіційного шлюбу правителі віддавали перевагу дружинам-наложницям. Робилося це, ймовірно, для того, щоб не допустити зайвого впливу на султана. Сулейман відмінив це правило і зробив своєю законною дружиною Хюррем Султан — знамениту Роксолану. Появі «жіночого султанату» сприяли і проблеми правлячої династії — недієздатність спадкоємців або їх малолітній вік.

Объяснение: