Задание N3. Восполните пробелы в тексте1 ) сражение прозошла летом(2 между султаном Жангиром и(3 возглавший джунгарское войско.Жангир хан собрав (4. человек, решил встретить джунгаров с 500 тысармией. Враги, зная, что у казахов маловойска, бросились в атаку, но попалипод ядовитый дым и под (5.Потеряв 10 тыс войск, они отступили.Затем с тыла по джунгарам ударили20тыс войска, приведенные на (6_) батыром. Орбулакская битва ввиде тактикой показала объединять силы. (7 именовали(8Ключевые слова:Салкам, Орбулакское, 600, ядовитыестрелы, Жалантос, 1643 году, БатыромКонтайшы, Жангира.​

Объяснение:

Історичні назви українських територій

Історія України

Малий герб України

Стародавність[показати]

Середньовіччя[показати]

Козацька доба[показати]

Новий час[показати]

Революція[показати]

Радянська доба[показати]

Сучасність[показати]

 

Хронологія • Битви в історії • Історія культури

Категорія Категорія • Інші країни

пор

Перша засвідчена у писемних джерелах назва історичної території України — Руська земля. У Х—XIII ст. цю назву вживали у двох значеннях: конкретному — на окреслення ядра політичної спільноти — Середнього Подніпров'я, і розширеному, що охоплювало усі території, які спершу підпорядковувались Києву, а згодом тяжіли до нього. Понад 400-літня традиція ототожнення себе з Руською землею не зникла і після розпаду цієї єдності. Тільки Галицько-Волинська держава, увійшовши до складу Корони Польської як особистий домен короля, офіційно іменувалася з першої третини XV ст. Руським воєводством.[1]

Константинопольський патріархат задля розпізнання нового — московського і старого — київського святительських церковних осередків у першій половині XIV ст. вперше почав вживати поняття Micra Rosia (Мала Росія)‚ на відміну від Megale Rosia (Велика Росія). У церковно-адміністративному значенні поняття Мала Росія вживав Константинополь для позначення українських єпархій. З константинопольських грамот цей вислів в останній чверті XIV ст. перейшов до церковного письменства як урочистий синонім українського православного Польщі і Литовського князівства, а з кінця XVII — початку XVIII ст. став ототожнюватися з територією Козацької держави, аж врешті офіційно замінив її попередню назву (Україна).[2]

На західноєвропейських географічних мапах зе́млі колишніх північно-східних князівств послідовно позначалися як Moscovia. Натомість терени колишніх Чернігівського, Київського і Галицько-Волинського князівств, ототожнювані з первісною, материнською Руссю, завжди позначені як Russia чи Ruthenia (з XVI ст. — також Roxolania).[2]

Паралельно у внутрішньому вжитку з XVI ст., а особливо після укладення Люблінської унії 1569 р. нарівні зі словом Русь починають дедалі активніше вживати поняття Україна. Характерно, що, як колись у княжі часи — Руська земля, слово Україна вживали в двох значеннях: конкретно-географічному — на означення Подніпров'я, і розширеному — як синонім усього українського Остаточно і юридично назва Україна закріпилася на початку XX століття за часів УНР.[3