Заполните таблицу" и результаты внутренней политики николая 1"​

Відповідь:

Пояснення:

ХІХ ст. стало часом, коли внаслідок змін, започаткованих промисловою революцією, у країнах Європи відбувалось формування індустріального суспільства. Зрушення в Західній Європі впливали на економічний розвиток Наддніпрянської України. Протягом першої половини ХІХ ст. на цих землях набирав сили процес становлення нової ринкової економіки і занепаду кріпацтва. Проте здійснювався він у складних умовах, під впливом різних, інколи суперечливих, чинників. Велика різниця була в розвитку різних регіонів українських земель. Своєрідним «випробувальним полігоном» становлення нових економічних відносин стала Південна Україна, де значних масштабів набуло використання вільнонайманої робочої сили. Поступово Південь втягував в орбіту ринкових відносин не лише Правобережну і Лівобережну Україну, а й інші регіони імперії, де ще панували застарілі кріпосницькі відносини. У зовсім протилежному напрямку розвивалося в цей час сільське господарство Правобережжя, де переважала примусова праця селян-кріпаків. Становище українських селян-кріпаків у деяких господарствах Правобережжя нагадувало плантаційне рабство на Півдні США. Ситуація, коли співіснували ринкове господарство з вільнонайманою працею і примусова праця, як свідчив досвід США, могли зберігатися досить довго. Лише перетворення примусової праці на перешкоду для подальшої індустріалізації та викликане цим сповільнення темпів економічного розвитку змусили правлячу верхівку вдатися до реформування застарілих виробничих відносин.

В гуннское объединение входили различные племена. Государство гуннов строилось по военному принципу: оно было разделено на левое, центральное и правое крылья. Вторыми лицами государства после шаньюя были «туменбасы» – темники. Ими являлись обычно сыновья правителя или его близкие родственники. Они возглавляли 24 рода, а все 24 темника подчинялись лично шаньюю. У каждого темника имелось по 10 000 вооруженных всадников. Темник назначал тысячников, сотников и десятников. Каждому из них определял территорию с кочующим населением. Все мужчины были приписаны к какому нибудь отряду. Каждый должен был заниматься воинскими упражнениями, иметь при себе оружие – лук со стрелами, саблю и копье.