Переход хроматов k2 cr o4 в дихроимат k2 cr2 o7 и обратно

Хроматы в кислой среде переходят в дихроматы, наоборот, дихроматы переходят в хроматы в щелочной среде. 2k2cro4 + h2so4 = k2cr2o7 + k2so4 + h2o k2cr2o7 + 2koh = 2k2cro4 + h2o

Объяснение:

Составить схему гальванического элемента, состоящего из магниево-го и медного(II) электродов. Рассчитать стандартную ЭДС, написать уравнения электродных процессов и токообразующей ОВР.

Гальванический элемент обычно состоит из двух пластин (электродов) обычно из разного металла) опущенных в растворы солей.

При работе элемента, т. е. при замкнутой цепи, в первом полуэлементе магний отдает ионы в раствор и заряжается при этом отрицательно, т.е. происходит процесс окисления: Mg = Mg2+ + 2ē.

Во втором полуэлементе на положительно заряженном медном электроде происходит разряд ионов Сu2+ (восстановление), сопровождающийся

осаждением меди: Сu2+ +2ē = Cu .

Суммарная токообразующая реакция будет выглядеть так:

Mg(0) + Cu2+ = Mg2+ + Cu(0 )

Схема данного гальванического элемента может быть изображена

следующим образом:

A (-)Mg │Mg2+││Cu2+│Cu (+) K

Вертикальная линия обозначает границу раздела между металлом и раствором, а двойная вертикальная линия – границу раздела между двумя жидкими фазами – двумя растворами электролитов.

Cтандартные значения электродных потенциалов φ( Mg2+/Mg) и

φ( Cu2+/Cu) составляют соответственно - 2,370 В и 0,342 В.

Чтобы рассчитать стандартную ЭДС гальванического элемента нужно из потенциала катода (Сu) вычесть потенциал анода (Mg)

ЭДС = 0,342 В - ( - 2,370 В) = 2,712 В.

Процес розчинення – це взаємодія частинок розчиненої речовини з молекулами розчинника, який супроводжується виділенням або поглинання теплоти.

Голандський хімік Я. Х. Вант-Гофф і німецький хімік В. Оствальд довели дифузію газів. Шведський учений С. А. Арреніус (1859 – 1927) довів наявність фізичного процесу дифузії у розчинах. Підтвердженням цього є рівномірне забарвлення розчинів під час розчинення забарвлених речовин.

Дифузія купрум (ІІ) сульфату
Рис.18. Дифузія купрум (ІІ) сульфату.
Д. І. Менделєєв створив хімічну теорію розчинів. Згідно з цією теорією під час розчинення утворюються сольвати – нестійкі хімічні сполуки розчиненої речовини з розчинником (у разі водних розчинів – гідрати). Особливо схильні до гідратації йони. Йони приєднують полярні молекули води, в результаті утворюються гідратовані йони. Багато з таких гідратованих йонів неміцні й легко розкладаються.

Якщо, наприклад, кухонну сіль помістити у воду, то можна помітити, як маса твердої речовини поступово зменшується. У процесі розчинення молекули води притягуються своїми негативними полюсами до позитивно заряджених йонів натрію, а позитивними полюсами – до негативно заряджених хлорид-іонів. У результаті цього зв’язок між йонами в солі послаблюється й кристалічна решітка руйнується. У розчині утворюються тимчасові сполуки гідрат-іони Натрію та гідрат-іони Хлору.