Как показать механизмы образования связей для k3n и of2

солисоль. то, без чего не представляет свою жизнь большая часть человечества. там, где нет соли, её пытаются найти или купить. добыча соли и её продажа – одни из древнейших промыслов человечества. на территории россии начало солеварения связывают с праславянскими племенами и относят к v веку до нашей эры.первые известия о солеварении в княжествах появились в письменных источниках не ранее xi - xii веков. в xii веке добыча соли была широко распространена в . большое количество соляных источников в этих местах, морская соль, в полосе отлива-прилива самого соленого внутреннего моря россии, подвигла местные племена на солеварение.в 1137 году князь святослав олегович выдал софийскому собору в новгороде уставную грамоту, где определил налог с соляных варниц: «…на мори от чрена и от салгы по пузу…». в переводе с «говори» слово чрен (црен) означает четырехугольный ящик, кованный из листового железа, а салга – котел, в котором варили соль. пузом в беломорских солеварнях называли мешок соли в два четверика, то есть, объемом около 52 литров. беломорской солью, называемой «морянкой», торговали по всей руси до начала xx века, пока её не вытеснила более дешёвая соль.начиная с xiv века соляные варницы стали известны не только в , но и в старой русе, соли-галиче, нерехотском районе, в городце на волге. в xv веке появляются соли ростовские, переяславские, тотемские и вычегодские солеварни. с xvi веком связано освоение солепромыслов в прикамье, чердыни.некоторые города буквально выросли на соли – соликамск, усолье, сольвычегодск. владельцами варниц были многие московские князья и бояре, а также наиболее крупные монастыри и соборы. крупными солепромышленниками были новгородский софийский собор и множество монастырей: муромский, кирилло-белозерский, соловецкий, печенгский, кандалакшинский, троице-сергиева лавра. в xvii веке соловецкому монастырю принадлежало 54 соляные варницы на беломорье.в житии основателей соловецкого монастыря зосимы и савватия монахи «…воду из моря черпляху…» и варили из неё соль, которую затем меняли на нужные им товары. грозный дал право монастырю продавать беспошлинно 10 тысяч пудов соли (160 вообще же монастырь вываривал в лучшие годы до 100 тысяч пудов, то есть - до 1600 тонн!   как же варилась эта соль? почему сегодня в быту мы называем её «поваренной»? описание солеварни сохранилось в принадлежавшей купцам строгановым рукописи xvii века. в ней упомянуто более ста специальных инструментов, использовавшихся в и неизвестных на остальной территории российского государства.этот на первый взгляд малозначительный факт свидетельствует о том, что развитие солеваренного дела на севере к тому времени достигло высочайшего для россии уровня. при этом процесс выварки соли был сложен и требовал терпения и .вываркой соли руководил опытный варничный мастер, или повар, которому подварок и несколько рабочих. повар сам затапливал печь, кладя дрова к устью печи кучкой, а подварок в это время «напущал» в чрен (котел для выварки) рассол. доведя рассол в чрене до кипения, солевар уже не мог отойти от него в течение всей варки, которая иногда продолжалась до полутора суток.варничный мастер внимательно следил за тем, как шел «кипеж» рассола, высматривая момент, когда в нем начнет «родиться» соль.особенно тщательно участники варки следили за жаром в печи. ни в коем случае нельзя было допустить пригорания соли и образования соляной корки на поверхности чрена, так как в противном случае железное днище могло прогореть насквозь. при появлении первых кристаллов соли в чрен добавляли свежую порцию рассола и так поступали несколько раз, пока не получался густой «засол». чем крепче был первоначальный рассол, тем меньше требовалось добавок, и тем короче была «варя». когда соляной раствор загустевал, кристаллическая соль начинала оседать хлопьями на дно чрена. это служило сигналом к тому, чтобы уменьшать жар в печи и постепенно гасить огонь.

· наводити приклади і пояснювати суть реакцій розкладу;

· дізнатись про збирання газів

Щоб проводити у хімічній лабораторії досліди з киснем, його добувають із деяких оксигеновмісних речовин. Як саме це роблять, ви дізнаєтесь з параграфа.

ПОНЯТТЯ ПРО КАТАЛІЗАТОР. У шкільній хімічній лабораторії кисень добувають а розчину гідроген пероксиду H2О2 більш відомого вам під медичною назвою перекис водню. Вже при кімнатній температурі він починає розкладатися з виділенням кисню. Для прискорення реакції додають невелику кількість манґан(ІV) оксиду МnO2 — твердої, нерозчинної у воді речовини чорного кольору. Під час реакції манґан (ІV) оксид не витрачається, але його наявність значно прискорює хімічну реакцію. Речовини такої дії дістали назву каталізатори.

Каталізаторами називають речовини, які прискорюють хімічні реакції інших речовин, але при цьому самі не витрачаються і не входять до складу утворених продуктів реакції. Тому їхні формули не пишуть ні в лівій, ні в правій частині рівнянь хімічних реакцій.

Каталізатори використовують не лише у лабораторіях, а й на хімічних заводах для виробництва різних речовин. Багато каталізаторів міститься в організмі людини. Вони мають загальну назву ферменти. За участю ферментів відбуваються тисячі хімічних реакцій, що забезпечують перетворення речовин та енергії, тобто життєдіяльність організмів.

Існують також речовини, які, навпаки, не прискорюють, а сповільнюють реакції інших речовин і теж при цьому не витрачаються. Їх називають інгібітори. Каталізатори та інгібітори — речовини багаторазової дії.

ЗБИРАННЯ КИСНЮ ТА ІНШИХ ГАЗІВ. Існує два збирання газоподібних речовин: витісненням води (мал. 84а) та витісненням повітря (мал. 84б, в). Важливо завчасно продумувати, яким з них доцільно скористатися у конкретному випадку.

Витісненням води збирають лише ті гази, які в ній погано розчиняються. Якщо газоподібна речовина добре розчиняється у воді, то не витісняє її з посудини

Ви вже знаєте, що кисень погано розчинний у воді. Тому для його збирання можна скористатися цим .

Другим збирання газів — витісненням повітря — можна збирати всі газоподібні речовини. Слід лише визначитись з тим, як розташовувати посудину-приймач — донизу (мал. 84б) чи догори (мал. 84в) дном.

Объяснение: