Водный раствор содержит 577 г серной кислоты в 1 литре. плотность раствора 1, 335 г/мл. вычислите массовую долю, молярную концентрацию, молярную концентрацию эквивалента, моляльность и молярные доли серной кислоты и воды в полученном растворе. ответ: 43, 22%; 11, 76 моль/л; 5, 88 моль/л; 7, 76 моль/кг; 0, 123; 0, 877. , , половину решила, а дальше не сходиться с ответами или не так 1. массовая доля 577г. / 1335г. * 100% = 43, 22% 2. см= 43, 22*1, 335*10/38 = 5, 88 3. сн= 2*5, 88= 11, 76. 4. м= ? 5. 6.

Cm = n/m(H₂O) = 5,88/(1335-577) = 7,76(моль/кг)

n(H₂O) = 758/18 = 42,11(моль/л)

∑n(H₂O + H₂SO₄) =5,88+42,11=47,99

Xj(H₂SO₄)=5,88/47,99=0,123

Xj(H₂O) = 1 - 0,123 = 0,877

Приклад задачі: 
При спалювання вуглеводню масою 4,4 г одержали 13,2 г вуглекислого газу і 7,2 г води. Відносна густина його парів за воднем 22. визначте його істинну формулу.
Рішення задачі (задачі ідентичні тільки числа позамінюй!)

1. Складаємо схему рівняння реакції: СxНy + О2 → xСО2 + y/2Н2О 

2. За відносною густиною обчислюємо молярну масу вуглеводню М=22*2=44 г/моль

3.Зі схеми видно, що атоми Карбону з вуглеводню переходять у вуглекислий газ, а Гідрогену – у воду. Порівнявши кількості цих речовин, ми отримаємо відповідно співвідношення  атомів Карбону та Гідрогену у вуглеводні.

ν(СxНy)= 4,4г/44г/моль=0,1 мольν(СО2)= 13,2г/44г/моль=0,3 мольν(Н2О)= 7,2г/18г/моль=0,4 моль

  0,1моль       0,3 моль     0,4моль

СxНy + (x+y/4)О2 → xСО2 + y/2Н2О 

1 моль    3 моль   4 моль

х=3    y/2=4     y =8

С3Н8 – пропан
4. Перевіряємо, чи дана формула є істинною: М(С3Н8) = 44г/моль.


Готово)))

Вторинна структура біополі-меру визнача за якими ланцюги складаються й утриму­ються у вигляді певних утворень. Відомо, що існує тільки невелика    кількість білків,   поліпептиди яких перебувають у     вигляді ліній­них ланцюгів. Використовую­чи  рентгено-структурні ме­тоди   дослід­ження, встано­вили, що пере­важна     біль­шість    білків має поліпептидні    ланцюги, скручені у вигляді спіралі.

Утворення внутрішньомолекулярних вод­невих зв’язків у глобулярних біл­ках може привести до структури, що називають спіраль. У фібрилярних білках утворення водне­вих зв’язків може привести до ви­никнення складчастої листової структури — β-структури. Відо­мості про ці структури дають пра­во поділити білки на два класи: фібрилярні (від лат.fibra— во­локно) та глобулярні (від лат. globulus — кулька). Найвиразніша відмінність між білками обох типів полягає в тому, що фібри­лярні білки в основному нероз­чинні, а глобулярні — добре роз­чинні у воді. Тому їх інколи на­зивають «розчинними білками». Вторинна структура властива для таких білків, як фіброїн (білок шовку), кератин (білок сполучної тканини) та деякі інші.