Скільки молекул і атомів у 3, 4г аміаку NH3

Привет!

Решение на фото!

Удачи :)

Для составления формул бинарных соединений надо знать валентность или степень окисления составляющих элементов. На первых порах речь идет обычно о валентности. Оксиды. Валентность кислорода в оксидах всегда равна 2 (часто ее пишут римскими цифрами) . Предположим, вы хотите написать оксид меди. Предварительно надо знать что медь бывает двухвалентной (чаще) и одновалентной (реже) . Оксид двухвалентной меди CuO. Чтобы валентности обоих элементов были одинаковыми, потому что это число связей между ними (не будем уточнять тип связи) . Здесь у меди 2 и у кислорода тоже 2. Оксид одновалентной меди. Пишете сначала CuO, потом видите, что надо уравнять валентности. Для этого у меди надо поставить нижний индекс 2. Т. е. оксид Сu2O Общая валентность меди стала 2, как и у кислорода. Оксид алюминия. У него всегда валентность 3. Пишете AlO. Для уравнивания валентностей надо взять два атома алюминия и три атома кислорода. Тогда общая валентность алюминия будет 6, у кислорода - тоже 6. Формула Al2O3. Хлориды. Хлор в хлоридах всегда одновалентный. Хлориды олова Sn. Олово бывает двух- и четырехвалентным. Хлорид олова (II) SnCl2, хлорид олова (IV) SnCl4 Сульфиды. Сера в сульфидах двухвалентна. Составление формул сульфидов аналогично составлению формул оксидов. Сульфид железа (III) Fe2S3. Сульфид железа (II) FeS. Дополнение. Все сказанное не относится к соединениям, где атомы одного и того же элемента связаны между собой. Например, пероксид водорода Н2О2 . Структурная формула Н-О-О-Н. Здесь, несмотря на двухвалентность кислорода такая формула, потому что атомы кислорода связаны между собой. То же самое в бинарных органических соединениях, где атомы углерода образуют цепи и кольца. 

Історія відкриття кисню

2. Тривалий час у хімії існувала думка про повітря як про елемент. Світовий пріоритет у відкритті кисню належить китайському вченому Мао-Хао (VIII століття), який виявив наявність у повітрі двох газів, один з яких підтримує дихання і горіння.

3. В Європі це відкриття сталося через 1000 років. Шведський учений Карл Шеєле, учень аптекаря, у вільний від роботи час займався хімічними дослідами з вивчення флогістону — пальної сутності речовини. Він спалював у закритій колбі фосфор, який миттєво згоряв, перетворюючись на «суху фосфорну кислоту» (Р2О5). Потім занурював колбу в посудину з водою, і вона на 1/5 заповнювалася водою. Знову і знову вчений повторював дослід, спалюючи різні речовини, й одержував одне й те саме — зникала 1/5 частина повітря. Шеєле припустив, що повітря в колбі вже інше. Щоб перевірити свою гіпотезу, він досліджував повітря, що залишилося в колбі. Повітря виявилося мертвим: у ньому нічого не хотіло горіти, свічки стухали, немов їх задмухувала «невидимка», розжарене вугілля остигало, палаюча скіпка миттєво гасла. Висновок був тільки один: повітря — неоднорідна речовина, одна частина якого підтримує дихання і горіння