Люди подскажите какой стих пушкина выучить? не меньше 16 строчек и чтобы легко училось )

у лукоморья дуб зеленый) правда длинный но учится легко я со своей куриной памятью за 15 минут выучил.

Мне понравилось стихотворение, потому что каждый из нас может быть оказаться в такой ситуации. Когда тебе чуждо это общество. Эта обстановка. А милее Родного края, родной земли - ничего нет.

Тема стихотворения – «приключения» листка, оторвавшегося от дуба; жизнь человека, который чувствует себя одиноко в чужом для него обществе.

Метафоры – «с ней шепчется ветер, зеленые ветви лаская», «поют они песни про славу морской царь-девицы», «ты пылен и желт – и сынам моим свежим не пара».

Эпитеты – «ветка родимая», «жестокая буря», «чинара молодая», «райские птицы», «чинара высокая», «отчизна суровая», «листья изумрудные».

Объяснение:

ответ:Хома — працівник бюро, “відлюдько інтелектуал”. Марія Карпівна (Маня) — дочка лiсника. Генрись — молодий практикант тата Мані, який виявився злодієм. …”Хлопець ледве 26-літній, рум’яний, ніжний, як панночка. Так мало говорив у товаристві…” Зигмунт Зембецький — ватажок банди. Він був “негарний з лиця, старший літами, з грубими, малокультурними привичками та манерами”. “То був пан високий, сильний, плечистий, як медвідь, з великою чорною бородою, з малими блискучими очима, з понурим видом, від якого віяло якимось холодом і жахом”             Володимир Семенович — молодий залізничний інженер. Смирний, делікатний, а потім п’яниця і картяр – “зразу соромився того, але потім перестав…” Никанор Ферапонтович Свєтлов — багатий золотопромисловець з Сибіру, “Немолодий уже, із тульських купців, багач страшенний. …З широкою рудою бородою, з товстим червоним лицем і плескатим носом”  Сашка — ватажок банди, який вбив Свєтлова. “Хто він був, якої народності і якої віри, сього не  знав ніхто, і до сього було всім байдуже. Мені здається, що він був жид. … Його на місці повісили”.  Серебряков — капітан-ісправник, який раз у раз пив та бив Маню і свою шлюбну жінку. “У нього була шлюбна жінка, зла, як гадюка, але загукана ним, держана в страсі і вічних побоях. Подумай, як то було нам жити обом?..” Микола Федорович — військовий, воював з Китаєм: “в остатнім штурмі куля відірвала йому обі ноги, і тепер він лежить безнадійно хорий, лежить і конає отеє вже другий тиждень” поліцмейстер – кум Никанора Ферапонтовича, “його високоблагородіє”; розмовляв так: “коли не хочете завтра сидіти в острозі,..  не робіть комедії… Се вам моя рада і мій розказ…” Карл, батько Марії. Доньчине “загадкове щезнення ввігнало в гріб його”.                                                                      

Объяснение: