Листопад стихотворение бунина, 1 вопрос что напомнил осенний лес бунину?

Бунин родился в октябре вот он и решил написать об этом стихотворение

Ім'я м. а. шолохова відомо всьому людству. його видатної ролі у світовій літературі xx століття не можуть заперечувати навіть соціалізму. добутку м. а. шолохова вподібнюються епохальним фрескам. проникливість - таке визначення таланта шолохова. під час великої вітчизняної війни перед письменником устало завдання: разити своїм повним пекучої ненависті словом ворога, зміцнювати любов до батьківщини в радянських людей. провесною 1946 року, тобто в першу післявоєнну весну, зустрів випадково м. а. шолохов на дорозі невідомої людини й почув його оповідання-сповідь. десять років виношував письменник задум добутку, події йшли в минуле, а потреба висловитися все збільшувалася. і от в 1956 році за кілька днів було завершене оповідання-епопея «доля людини». це оповідання про великі страждання й велику стійкість простої радянської людини. у головному герої, андрію соколові, з любов'ю втілені риси російського характеру, збагачені радянським способом життя: стійкість, терпіння, скромність, почуття людського достоїнства, що злилося з почуттям радянського патріотизму, з великою чуйністю на чуже лихооповідання складається із трьох частин: авторської експозиції, оповідання героя й авторської кінцівки. уже в експозиції намечаются дві основні теми оповідання - війни й весни, життя й смерті. автор спокійно розповідає про прикмети першої післявоєнної весни, він як би підготовляє нас до зустрічі з головним героєм, андрієм соколовим, ока якого, «немов присипані попелом, наповнені такий неизбивной смертною тугою, що в них важко дивитися». епічний авторський зачин переміняється драматично перенасиченим оповіданням, «оповіданням в оповіданні». соколів згадує про минуле стримано, утомилося, перед сповіддю він «згорбився», поклав на коліна більші, «черстві» руки. за друга година оповідання перед нами проноситься ціле життя, а стислість оповідання лише підсилює драматизм. і дійсно, доля соколова повна таких тяжких випробувань, таких страшних втрат, що здається, неможливо людині винести все це й не зломитися, не впасти духом.

Встихотворении " поле" лирический герой определяет себя как колосок, как частичку этого самого поля. в данном контексте поле- это и одновременно родина лирического героя, и та призма, через которую автор оценивает свою жизнь. для него родина, а следовательно и поле, были свидетелями его жизни. тема: воспоминания об отчизне, воспоминания о проведенной юности на поле. средства изобразительности: рефреном повторяются строка "поле, поле…", "студит ветер висок.", "здесь отчизна моя, и скажу, не тая: — , поле,я твой тонкий колосок.", "не сравнятся с тобой ни леса, ни моря. ты со мной, мое поле" метафоры ( не забыть тебя сердцем вовек.,студит ветер висок,  запах полыни, вешние ливни  вдруг обожгут меня прежней эпитеты ( поле,  тонкий колосок,  человек городской,  вешние ливни, пасмурным днем,  отчизна моя)