Почему герой в нелепые ситуации? рассказ никакой я горчицы не ел

Да потому что такова жизнь вечно герои в нелепые ситуации без этого рассказ не рассказ.

Остання молитва маргарити  ( за трагедією й.в. гете «фауст»)  світає… теплі промінчики сонця відчайдушно намагаються обійняти цілий світ – і небо, і землю. довкола тихо, гарно, спокійно. правда, тиша якась незвичайна, чужа. вона захоплює тебе з усіх сторін, наче намагається здушити, наче ти ніхто і ніщо… останні декілька днів моїми добрими товаришами були пацюки. як досить уважним слухачам, я їм розповідала все, що наболіло – свої думки, гріхи, покаяння. але тепер навіть ті маленькі нещасні істоти покинули мене… а там, за вікном так вільно і до болю красиво… довкола відчувається аромат щойно народженого дня, я чую його навіть тут, у цій гнилій ямі. останнім часом, я була вже змирилась з долею, проте цей світанок, ця природа пробудили в мені жагу до життя. як не хочеться помирати молодою! стільки втрачених днів і нічого, нічого – сама пустота! на душі тільки зла глибокого рів, але ж я у принципі і не жила!   життя проминуло швидко не залишивши по собі нічого хорошого.  назад – невже я жила? невже я існувала? і яку користь я принесла у цей блакитноокий світ? погубила матір, брата, дитину і зрештою себе… чому? мабуть, достовірно це відомо одному богові. єдине, що я можу сказати в своє виправдання, єдине, що я покладу на іншу шальку терезів, єдиний аргумент: « я кохала…» дивно, стільки гріхів, а причина одна – кохання. це чудове і водночас жорстоке почуття, яке вже не одне тисячоліття зводить з розуму людство… проте, в мені відразу ж виникає суперечність. одна сторона каже: «для чого й для кого страждати? » а інша сторона втопила свої переконання у його очах… ось так і існувала з янголом і звіром у душі, проте, може це два звіри ? або обидва янголи? хоча, це вирішувати не мені…  а що ж кохання? ох фауст, фауст моя ненаписана історія життя. незважаючи ні на що, я не шкодую ні про жоден момент проведений поряд з ним. він моя радість і найсильніший біль, мій янгол і демон, який освітив моє життя, затьмаривши його…  довгі мої думи. ось уже й полудневе сонечко ліниво скочується близько до заходу, але до сутінок ще далеко. осінь… золоті та багряні вишивки на благородних листочках струнких дерев. і чисте вечірнє повітря, і виняткові пейзажі – все там, за гратами… і чому я раніше так мало милувалась природою? правду кажуть, тільки втративши починаєш розуміти справжню цінність речей, їх сутність… отак живеш, не думаєш, не дбаєш, не цінуєш, а лише літаєш у пухнастих хмаринках мрій. і тільки тоді, коли в спину дише пані з косою починаєш відчувати вагу кожної години, кожної секунди… зникає вся колишня безтурботність, дитячість. кажуть, що жити шкідливо, бо від цього вмираєш. але в моєму випадку все зло мого життя я зможу розсіяти лише покаянням. незважаючи ні на що я не одна, я з богом. і саме щира молитва зможе врятувати мою душу від пекельної пітьми, яка от-от проковтне мене. пальці судорожно у пучок і малюють у повітрі хрест: «во імя отця, і сина, і святого духа. амінь.  «отче наш, що єси на небесах, що ведеш своєю праведною рукою нас, грішних людей по тернистим стежках віри і правди цього химерного і заплутаного світу. нехай святиться ім’я твоє, нехай буде царство твоє, як на небі так і на землі. і хай засяє воно у серці кожної праведної людини свічою добра і людяності. хліб наш насущний, дай нам сьогодні. а як я не заслужила, то віддай його біднішим і нужденнішим, проте чистішим душею від мене. і прости нам провини наші, як і ми прощаєм винуватцям нашим. святий боже, помилуй мене, бо согрішила я і каюсь я. і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого, від всього зла, яке чатує на наші незміцнілі душі. бо твоя сила, і слава навіки вічні. амінь.» 

Остап и андрии два брата, но абсолютно разные личности.1)детство.остап-прямодушный(был честен , отвечал за свои проступки, никогда не предовал). андрий-изворотлив умом(уходил от наказаний и был безответственным)2)учеба.остап-усидчивый, преодолевает трудности,большая сила воли(сложно учиться, но для достижения цели готов на все). андрий-смышлен,умен,способен(легко учиться, но не ставит перед собой благородные цели)3)первая встреча героев.остап-заступается за себя и за брата,прямолинеен,силен,смел,отстаивает свое достоинство). андрий-прощает грубрсть в свой адрес,трус,слабохарактерный.4)портретная характеристика.остап -портретная характеристика отсутствует,следовательно остап_обобщенный образ всех героев_богатырей.  андрий-"он был хорош " красив внешне,но внутренне черств и исковеркан злодеяниями.5)испытание любовью. остап-не испытывал любви. андрий- неустоял перед чарами любви  следовательно гоголь еще больше отдаляет полюса образов этой антитезе (остап_герой,андрий_слабохарактерный) ну а дальше я думаю будет не сложно и сочинение написать, по крайней мере это-записи с урока по произведению.