Евгений онегин 5 глава: 1.какие происходят действия? 2.как можно по этой главе охарактеризовать героев? 3.о чём лирические отступления?

1. татьяне снится сон про медведя.

Часть 1, т.к. больше не вмещается Повесть о том, как один мужик двух генералов прокормил

Глупые бес генералы попадают на необитаемый остров, но и там умудряются найти мужика и заставляют его служить им. Тот покорно добывает им еды, строит корабль и отвозит их назад в Петербург.

Пропала совесть

Совесть превращается в грязную тряпку, и каждый желает от неё избавиться. Поскитавшись по свету, совесть находит пристанище в чистом сердце ребёнка. Она вырастет вместе с ним и будет управлять миром.

Дикий помещик

Глупый помещик избавляется от мужиков. На базаре исчезает еда, в казне кончаются деньги, а сам он дичает. Всё приходит в норму, когда в поместье снова появляются мужики.

Премудрый пескарь  

Умный пескарь решает, что если жить в тёмной норе и тихо дрожать, то его и не поймают. Умирая в одиночестве, он понимает, что не было в его жизни ни дружбы, ни любви, а все вокруг считают его дураком.

Самоотверженный заяц

Волк ловит зайца и решает съесть, но потом отпускает попрощаться с невестой, оставив в заложниках заячьего друга. Вместо того чтобы сбежать, заяц покорно возвращается в волчий плен.

Бедный волк

Всю жизнь волк убивает и разбойничает, чтобы добыть еду себе и своей семье. К старости он понимает, что убивать — плохо, но иначе жить не может, поэтому решает покончить с жизнью, сдавшись охотникам.

Добродетели и Пороки

Добродетелям и Порокам надоедает враждовать. Они решают примириться, посредником становится Лицемерие — дочь Добродетели и Порока. Вскоре под её воздействием Добродетели сравниваются с Пороками.

Медведь на воеводстве

Трёх медведей по очереди назначают воеводами леса. Два первых делают ставку на кровопролитие и проигрывают. Последний не вмешивается в жизнь леса и заслуживает похвалу правителя.

Обманщик-газетчик и легковерный читатель

Газетчик обманывает читателя и наживается на мрачном вранье. Когда читателю объясняют, что он живёт во лжи, газетчик начинает писать прекрасную правду, которая имеет ту же цену, что и ложь.

Вяленая вобла

Вяленая вобла, лишённая мыслей, чувств и совести, проникает во все сферы человеческой жизни и внушает людям свою философию, затем становится либералкой и обедом рьяного клеветника.

Орёл-меценат

Собрав дворню, орёл учреждает науки и искусства, но просвещение не идёт ему на пользу. Орёл остаётся невежественным, кровожадным самодуром, а ворами и интриганами.

Карась-идеалист

Карась рассуждает о свободе и равенстве для всех рыб, он убеждён, что знает слова перевоспитать даже щуку. Встретившись со щукой, он говорит ей эти слова, и та от удивления съедает его.

Игрушечного дела людишки

Рассказчик знакомится с мастером, механические куклы которого разыгрывают отвратительные и порочные спектакли. Рассказчик шокирован увиденным и рад, что люди не всегда похожи на этих кукол.

Гектор. головний суперник великого героя, тому сам повинен бути великий. гектор захищає свою батьківщину, землю. привабливий образ людини. високий рівень відповідальності. взагалі-то гектор – противник троянський війни. він хоче врятувати своє місто. прихильник мирного визначення конфлікту – пропонує оплатити військові витрати, грекам повернути єлену й скарби. але ворожі, злі сили тішать своє самолюбство і заважають гектору. кожен день герой безстрашно йде в бій. пріам стар, паріс изнежен. гектонр б'ється з діомедом і з аяксом. гектор розбиває каменем ворота грецького табору, підпалює кораблі, вступає в боротьбу з патроклом. пов'язаний з мирним життям. радість буття – любов до сина і андромахи. сама, мабуть, лірична сцена «іліади» - побачення гектора з андромахою. андромаха з сусіднього племені, всіх її рідних ахіллес вбив. благає чоловіка не їхати. але пан не може ховатися в стінах трої, для нього захист міста – борг, а ховатися соромно. побачення гектора з сином – тонка психологічна сцена. добрий. олена ніколи не чула від нього лихого слова, найбільше його цінує. але, на відміну від ахілла, гектор – звичайна людина. тіло ахілла не може вразити рука смертного. у єдиноборстві стикаються нерівні сили, демон і людина. сцена, що вражає внутрішнім станом людини, бо літра тоді ще була нерозвинена для зображення внутрішнього світу. психологізм виражається за вчинком – серце гектора заражається страхом. причому тільки зевс вирішує, хто переможе, а афіна є ахілла. жорстокість ахіллеса – гектор просить його поховати, одать тіло, а «герой» знущається над трупом. гомер стверджує чином гектора, що всім людям судилося страждати від насильства. сильні не замислюються над вбивством. на кожну силу знайдеться велика сила. ідея відплати який зловживає силою – ідея всієї гр. літ-ри. справедливості і любові немає місця на полі битви. гектор протиставлений ахіллесу.ахіллес – богорівні і богоподібний. без його участі не може впасти троя. ідеал воїна героїчного епосу. одним своїм лютим виглядом відганяє троянців від тіла патрокла і, помщаючись, убиавает стільки ворогів, що вода в річці превразается в кров. кровожерливий, не знає милосердя і доброти. у цьому ж бою вбиває 12 синів пріама. «з думок вигнав справеджливость». вбиває безліч бранців на могили патрокла. індивідуалізм і загострене самолюбство, уразливість. тільки загибель друга спонукає ахіллеса битися. холодність і пристрасність, сентиментальність і кровожерливість, - ахілл мріє тільки про особисту славу і заради цього готовий віддати своє життя. герой трої. якщо ім'я ахілла відкриває поему, ім'я гектора її закінчує. «так поховали вони конеборного гектора тіло».характер гектора вражає своєю глибокою принциповістю, для нього найважливішим є битися за батьківщину і за свій народ. при всій своїй релігійності, яку гомер підкреслює не раз, він воліє військові подвиги. він не боїться визнавати своїх військових помилок і покриває їх своїм героїзмом.палаючи пристрастю до військових подвигів, він, всупереч старших, виставив свої війська проти ахілла і не повів їх в трою, хоча його власна загибель та загибель безлічі троянців була очевидна. свідомість свого боргу, сором перед співвітчизниками у разі зради, звичка битися в перших рядах, - ці думки приходять йому навіть при розставанні з андромахою (він палко любить її, але борг для нього вище всього).при появі чудово збройного аякса у гектора тремтить серце. але у нього не виникає і думки про те, щоб ухилитися від бою або вести бій якимось нечесним способом, не відкрито і благородно. поранення в шию і в коліна не тільки його не зупиняє, а й збуджує ще більше. однак при всьому своєму героїзмі і при всій своїй принциповості гектор зображений у гомера з усіма психологічними слабкостями, коливаннями і невпевненістю. гектор думає, що нічого не варто захопити золотий щит нестора і строкатий панцир діомеда, зроблений самим гефестом. але,звичайно, з цього нічого не виходить.він настільки впевнений у своїй перемозі над ахейцями, що готовий порівнювати себе з аполлоном і афіною палладою, хоча сам прерасно знає, що повинні загинути не ахейці, але троя. дивно, що завидевши ахілла він раптом став тікати так, що тричі оббігає трою (внутрішні коливання). трагедія гектора жахлива. зустрівшись з ахіллом після погоні, він анітрохи не втрачається і мужньо вступає в поєдинок. однак він дуже швидко переконується в тому, що його обманула афіна паллада і що його залишив одного дефиоб, в образі якого і була богиня. втім, ще раніше гомер сповіщає: "гектора ж згубний рок оковал, і залишився один він там же, біля скейської брами, перед міцною стіною городскою." він завжди так сподівався на богів, тепер переконується в їх підступність і віроломство і вимовляє слова, які сповнені одночасно мужності і відчаю: горе мені! до смерті, як бачу я, боги мене закликають! я вважав, що герой деї-фоб біля мене був, він же всередині, за стіною, а мене обдурила а