Сочинение на тему как я представляю чудесное волшебное царство которое населено мечтами девочек и мальчиков

Недавно я посмотрела интересный мультфильм. там было волшебное царство и много разных детишек. мне захотелось придумать свое волшебное царство, в котором будут жить мечты тех из мультика.     первым делом я придумала как будет выглядеть это царство. оно будет все в розовых и голубых цветах. город-царство будет разделен на 2 части. в одной будут жить мечты мальчиков, в другой мечты девочек. все   там будет хорошо., тихо, спокойно. в этом царстве нет негатива, а нет его, потому что охраняют мое царство мечты мальчиков, которые хотят стать защитниками.   внутри города будут летать, ходить, плавать мечты, которые станут реальностью еще не скоро. а в небо будут улетать те мечты, которые вот-вот превратятся в реальность. вот оно- мое царство мечт.

Великий ґете вважав, що життя, прожите без користі, подібне до смерті. подібної точки зору дотримувалася більшість геніїв xix століття. а що думали про зміст життя попередники ґете, представники літературних кіл епохи відродження? адже вони стояли біля витоків нових уявлень про людину, нового погляду на навколишній світ. кожний із титанів відродження зробив свій внесок у розвиток цієї епохи. величні образи дон кіхота і його зброєносця санчо панси втілили складні протиріччя іспанської дійсності хvi—xvii століть, трагедію великої епохи відродження в історії людства. і дон кіхот, і санчо панса являють собою авторське розуміння людської сутності — благородної, прекрасної, внутрішньо вільної, гідної захоплення. дон кіхот і санчо — представники різних суспільних верств. але обидва вони вільні від зовнішніх авторитетів і заборон. дон кіхот сміливо пориває зі своїм класом, зі звичним способом життя в ім’я великої мети служіння людству. він сміливо береться захищати знедолених, бо розуміє, що бог створив усіх людей вільними. навіть служіння уявній дульсінеї, уособленням якої стала вульгарна альдонса, для героя теж є частиною служіння людству. санчо панса є своєрідним доповненням образу дон кіхота. по-перше, він представник народу. по-друге, він їде за дон кіхотом не заради високої мети. у нього є сім’я, і якщо він не отримає від свого пана обіцяний острів, то, принаймні, заробить грошей. спільним для обох персонажів сервантеса є почуття власної гідності. ось як про це говорить санчо: «я хоч і злидень, але християнин чистокровний і нікому нічого не винний. і я мрію про острів, а інші мріють про дещо гірше, і все від людини залежить, виходить, якщо я людина, то можу стати папою, а не тільки губернатором острова». але санчо панса у своїй подорожі з дон кіхотом не забуває і про наживу: прихоплює дещо з речей похоронної процесії, забирає сідло з осла цирюльника. санчо реально дивиться на речі, розуміє дивакуватість свого господаря і підігрує йому. а іноді він і сам проймається вірою у нісенітниці. так, санчо вірить брехні священика, що доротея є принцесою, й умовляє дон кіхота захистити її від велетня. але санчо — селянин, і його повсякчас тягне до землі і до сім’ї. навіть під час утопічного правління островом санчо виявляє себе мудрою і некористолюбною людиною. закони, які він видає, сповнені людяного ставлення до підлеглих. хоча мандрівний лицар живе ілюзіями, а його зброєносець реальними потребами, вони схожі ставленням до людей. дон кіхот і санчо пан-са співчувають не тільки односельцю мориску рикоте і його доньці ані феліс, яких з іншими співвітчизниками виселяють з рідної землі. а сцена зустрічі з рикоте розвінчує церковну брехню про нетерпимість між іспанцями і морисками. можливо, не випадково дон кіхот вбачає у ченцях дияволів. наприкінці твору герої різняться і думками, і поведінкою. дон кіхот перестає бути активним там, де виявляє активність санчо. але протягом усього твору ми не перестаємо дивуватися великому гуманізму двох героїв і гуманістові-письменнику, який їх створив.

Чебурашка как герой произвеления изначально не был придуман автором, а у самого автора в детстве была такая бракованая игрушка, которая в последствии и стала чебурашкой. в произвидении чебурашка встречается как сказочный персонаж- зверек без названия. жил он в африке, но по воли случая попадает в город (название не указано), где встречается с крокодилом геной и девочкой галей (они кстати тоже были игрушками детства успенского), а также остальными персонажами которых мы тоже знаем и любим. (если это то что нужно)