Доведіть, що "тарас бульба" м.гоголя - історична повість

Главные герои рассказа: маленькая девочка Валя, её нервная и во всём потакающая дочери мама и игрушечный ангел.

Гости, пришедшие на праздник: кухаркина Мотька, прачкин Лёшенька и соседка Нюшенька, упоминаются вскользь.

Валя - уравновешенная и спокойная, ничем, кроме сладкого, не интересующаяся трёхлетняя девочка, выторговывала шоколадки за всё, что ей положено было делать так: вставать утром с кроватки, умываться, есть, гулять, купаться и т. п.

Сначала мать не хотела показывать Вале ангелочка и повесила его на самый верх ёлки, а потом не выдержала и даже дала подержать, надеясь, что дочь оценит прелестную красоту игрушки и приобщится к прекрасному. И даже обрадовалась, когда малышка поцеловала ангелочка. Увы! Валя, уединившись за книжным шкафом, слопала ангела за милую душу. Остались от него только крылышки.

Вот вам и мораль: нельзя идти на поводу у детей, тем более, что шоколад малышам вреден. Я уж не говорю про ёлочные игрушки. Потому что вырастет из такого дитяти манипулятор и эгоист-потребитель. А у Вали уже все задатки проявились. Недаром, утешая плачущую из-за съеденного ангела мать, Валя сказала: "Не плачь, глупенькая. Я тебе денег куплю".

Подробнее - на -

Объяснение:

ответ:Предки коня Шептала були вільними білими гордими кіньми. Шептала забрали у матері ще у дитинстві, не питаючи його. Білі коні окрім гордості мають неабиякий розум, що не притаманний іншим, другої породи. Шептало пам'ятає деякі миті із свого дитинства, тоді коли він був іще жеребцем. Його матір упрягали в лісникову двоколку, а він, Шептало, біг збоку зеленими розорами доріг, зазирав у зелені сутінки хащ, заходив по коліна жовтогарячі лісові ромашки, і, наполоханий птахом, що пурхав з-під копыт, мчав лісовоюдорогою навздогін ставній білій кобилиці. Не зважаючи на те, що Шептало почувався вільним коли втік, кінь відчував неабияку довірливість до кривдника-Степана. Саме тому повернувся. Шептало зрозумів що він завжди був і є білим конем, предки якого завжди були гордими розумними та.... Вільними