Кто такие, в произведении "герой нашего времени": 1)карагез? 2)печорин? 3)максим максимыч? 4)бэла? 5)янко? 6)грушницкий? 7)вера? 8)мэри? 9)вулич? 10)вернер?

1)карагез-конь казбича,  самый крутой   из всех, из-за него азамат украл сестру бэлу для печорина 2)печорин-главный герой романа, нигилист 3)максим максимыч-штабс-капитан,  считал себя другом печорина 4)бэла-черкешенка, которую украл печорин и возможно любил 5)янко-главный контрабандист 6)грушницкий-типа друг, но завидует печорину, сопреничает с ним. также грушницкий и печорин стрелялись на дуэли 7)вера-единственная настоящая любовь печорина, но вместе они не могли быть 8)мэри-княжна, которая стала "посредником" в немом соперничевстве грушницкого и печорина 9)вулич-поручик, решивший испытать на себе силу предопределения, судьбы 10)вернер-доктор, друг печорина " по уму" 

Григорий александрович печорин, прапорщик,главный герой максим максимыч, штабс-капитан бэла, черкешенка, дочь князя,женщина печорина в прошлом,погибла казбич, черкес азамат, черкес, сын князя княжна мери лиговская вера,бывшая любовь печорина грушницкий, юнкер, позже произведен в офицеры,приятель печорина,позднее убитый им на дуэли доктор вернер,приятель печорина,скептичный врач,материалист вулич, поручик

У житті повинна бути висока мрія !

Пояснення:У повісті йдеться про те, як один птах понад усе любив літати, причому дуже високо й швидко, за що був засуджений іншими чайками й вигнаний зі зграї. Усі, зокрема батьки Джонатана, стверджували що його заняття — це марна витрата енергії й сил. Але він настільки мріяв про польоти, що не міг від них відмовитися навіть заради близьких. «Швидкість — це міць, швидкість — це радість, швидкість — це просто краса», — так розуміє своє захоплення Джонатан. Він замислюється над тим, чому оточення не підтримує його, чому важче за все на світі — змусити птаха повірити в те, що він вільний: «Єдине, що його смутило, — це не самотність, а те, що чайки відмовилися повірити в чарівну красу польоту, хоча їм варто було тільки відкрити очі, щоб її побачити».

Головний герой, самотній вигнанець, незважаючи ні на що, іде до своєї мрії, займається улюбленою справою, удосконалюється в ній й незабаром знаходить чайок-однодумців: «Чайки, що мешкали тут, були близькі йому по духу. Всі вони жили заради того, щоб досягати нових висот у головній справі свого життя — у польоті. Це були просто дивовижні птахи, і кожен з них тренувався щодня, багато годин поспіль, вивчаючи все нові та нові таємниці повітроплавання». Потім він виховує молоде покоління птахів, які також прагнуть бути не такими, як усі. «Він навчився літати й не шкодував, що йому довелося сплатити за де таку ціну. Джонатан зрозумів, що тільки нудьга, страх і злість скорочують життя чайок; а сам він був вільним від цього тягаря й тому прожив довгий щасливий вік».

Твір безумовно алегоричний.День за днем мільйони людей живуть, як галасливі птахи: їдять, сваряться, не замислюючись, навіщо вони в цьому світі, не відчуваючи любові й не пізнавши доброти. Більшість із них готова затаврувати й знищити того, хто не такий, як вони. А чайка на ім’‎я Джонатан Лівінгстон — це образ людини, яка не злякалася конфлікту із сірою масою, не склала крильця, а пішла за мрією й зуміла досягти неймовірних висот. Автор повісті нагадує нам: у тебе все вийде, якщо точно знаєш, чого хочеш. Іти до мети боляче, важко, але треба не боятися нового! Адже нас обмежує лише те, що ми не вміємо повірити в здійсненність нашої мрії.

Після прочитання книги Річарда Баха «Чайка Джонатан Лівінгстон» хочеться розправити власні «крила» й звернути гори. Адже твір навчає нас не боятися бути не такими, як всі, крок за кроком, падаючи й підводячись, наполегливо прямувати до мети.

Объяснение:

Рылеев, кондратий федорович [18(29).ix.1795, с. батово софийского уезда петербургской губернии, - 13(25).vii.1826, казнён в петербурге] - поэт-декабрист. родился в семье армейского офицера, мелкого землевладельца. учился в петербургском 1-м кадетском корпусе, в 1814 выпущен прапорщиком в артиллерию. участник отечественной войны 1812. в 1818 вышел в отставку, после чего служил в петербурге (по выборам) заседателем уголовной палаты (1821-24). в начале 1824 поступил в российско-американскую торговую компанию правителем канцелярии. с 1821 входил в вольное общество любителей российской словесности. принятый в 1823 в члены северного тайного общества, рылеев вскоре стал одним из его руководителей. под влиянием п. и. пестеля с весны 1824 отошёл от идей дворянского реформизма и примкнул к демократическому крылу будущих декабристов. принял деятельное участие в организации восстания 14 декабря 1825. в показаниях следственной комиссии заявил, что считает свои взгляды полезными для счастья россии. был приговорён к смертной казни и повешен в петропавловской крепости.рылеев был профессиональным ; совместно с  а. а. бестужевым  (марлинским) основал альманах «полярная звезда» (1823-25). кондратий рылеев, статьи о нём