Составьте план пересказа первой главы сказки алые паруса нужно люди

І.детство ассоль. 1. семья девочки(мать ассоль умерла после ее рождения. отец, матрос лонгрен, оставил службу, посвятил свою жизнь дочери.он зарабатывал на жизнь, делая игрушечные модели лодок ,парусников, катеров) 2 .отношение жителей  каперны к лонгеру и  его дочери(  жители карпены были людьми, которые не умели петь и рассказывать сказки, не умели любить.они не могли понять и простить лонгера, который отказал в виновнику смерти платили ему ненависть,которая упала и на дочь. девочка росла без подруг и друзей.) 3. встреча ассоль со сказочным эглем.  (эгль, увидивши в лице девочки "невольное ожидание прекрасного", рассказал ей чудесную сказку о белом корабле с алыми парусами на которому плывает храбрый , красивий принц и скажет: "здраствуй,

критика о романе "евгений онегин" пушкина, отзывы современников е. а. баратынский: "вышли у нас еще две песни онегина. каждый о них толкует по своему: одни хвалят, другие бранят и все читают. я люблю обширный план твоего онегина; но большее число его не понимает. ищут романической завязки, ищут обыкновенного и разумеется не находят. высокая поэтическая простота твоего создания кажется им бедностию вымысла, они не замечают, что старая и новая россия, жизнь во всех ее изменениях проходит перед их " статья в журнале "московский вестник": "4-я и 5-я песни онегина составляют в москве общий предмет разговоров, и женщины, и девушки, и , и светские люди, встретясь, начинают друг друга спрашивать: читали ли вы онегина, как вам нравятся новые песни, какова таня, какова ольга, каков ленский и т.д." ("московский вестник", 1828 г., ч. vii, № 4, статья неизвестного рецензента) б. федоров: "наконец главы "онегина", к удовольствию читателей, стали появляться скорее, одна за другою. в новых главах содержание сего романа более раскрывается автором, а прелесть стихов пушкина, очаровательность картин его всегда одинакова, разумеется там, где поэт не своенравен, а пушкин иногда умышленно небрежен, может быть, для того, чтобы поддразнить критиков, замечающих неумышленные небрежности. < > главный недостаток сего романа есть недостаток связи и плана. при всей прелести разнообразия, множество беспрерывных отступлений от главного предмета наконец становится утомительным - так же, как сладкое наконец становится приторным. пусть прочтут для поверки пять глав "онегина" сряду. видно, что поэт нисколько не хотел затруднять свое воображение, не хотел обдумывать, а писал все, что приходило на "онегине" блещет остроумние; однако ж, читая, остроумные стихи, стихи пушкина, читатель, тем не менее, устает в лабиринте отступлений.

отзывов о романе «евгений онегин» написано великое множество. по сути, каждое исследование творчества александра пушкина так или иначе касается его главного произведения.

роман публиковался по главам, на протяжении нескольких лет, поэтому первые критики не могли оценить все произведение сразу и часто меняли свое отношение к роману по ходу его публикации. особенно сильно это просматривается при переходе пушкина от романтизма к реализму.

также стоит отметить труды великого отечественного критика белинского, который первым дал качественную комплексную оценку романа «евгений онегин».

Головний герой твору, гуллівер, потрапляє у країну ліліпутію, де живуть дуже маленькі люди. спочатку ці незвичайні люди зустрічають його досить-таки приязно, щиро: житло, приймають спеціальні закони, які налагоджують його спілкування з місцевими жителями так, щоб воно було гармонійним та безпечним з обох боків, забезпечують його харчами. далі гуллівера знайомлять зі звичаями країни, досить-таки дивними. наприклад, щоб отримати міністерську посаду, треба було взяти участь у змаганнях танцюристів на канаті. хто найвище підстрибне, той отримує найвищу посаду державного службовця. і ніяких там спеціальних знань, розуму, вміння орієнтуватися в політиці й економіці зовсім не потрібно! це вже натяк на ійських міністрів та придворних царедворців, які обіймають ці високі посади, зовсім не відпові їм. а чого варта перша особа держави, яка іменує себе не королем, а саме імператором, що називає себе «відрадою і жахом всесвіту», наймудрішим і найсильнішим у світі (зріст якого дорівнює трьом пальцям). а скільки титулів він має! зрозуміло, що свіфт мав на увазі ійського короля георга і, який перебував на ійському престолі в 1714—1726 роках. потім гуллівера знайомлять з політичною системою країни: виявляється, що в ліліпутії є дві ворогуючі партії, відомі під назвами тремексенів і слемексенів, які відрізняються одна від одної тим, що прибічники однієї з них "дуже полюбляють низькі підбори, а іншої — високі. причому останні стверджують, що саме високі підбори більше за все відпові давньому державному устрою ліліпутії. і на цьому ґрунті між ними відбуваються «найжорстокіші сварки». проте імператор наказав, що в державних установах слід носити лише низькі підбори. ще більш «важливі» обставини викликали жорстоку війну, що ведуть між собою дві великі імперії — ліліпутія і блефуску: з якого ж таки боку треба розбивати яйця — з тупого кінця чи, навпаки, з гострого? цілком зрозуміло, що тут ідеться про сучасну письменникові ію, поділену на прибічників партії торі і вігів, причому сам свіфт уже не вірив жодній з них. між ліліпутією та блефуску ведеться сторічна війна. що ж мав на увазі автор твору? звичайно ж, сторічну війну між ією і францією.