еней – головний персонаж поеми і. котляревського "енеїда".
еней був парубок моторний
і хлопець хоть куди козак,
удавсь на всеє зле проворний,
завзятійший од всіх
..в трої народивсяі мамою венеру
, як сосна, величавий,
бувалий, здатний, тертий, жвавий,
такий, як був нечеса-князь,
на нього всі баньки п’ялили,
і сами вороги хвалили,
його любив всяк — не
еней – добрий ватажок:
один не роздягався,
еней один за всіх не спав;
він думав, мислив, умудрявся
(бо сам за всіх і одві
еней – хороший син, поважає батька:
ін син був богобоязливий,
по смерті батька не
він батька спас в злу саму пору,
на плечах зніс на іду-гору,
сього не майте за бридню
еней – сміливий, вправний боєць:
лучче в сажівці втоплюся
і лучче очкуром вдавлюся,
ніж турнові я
пройдисвіт і не промах.
в війні і взріс, і постарів;
привідця був во всіх содомах,
ведмедів бачив і тхорі
тут добре колобродив
і всіх на чудо потрошив;
робив він із людей уродів
і щиро всіх на смерть
совавсь, як навіжений,
кричав, скакав, мов віл скажений,
і потрошив:
махне мечем - врагів десятки
лежать, повиставлявши п'ятки;
так в гніві сильно їх
..як задавав еней затьору
всім супостатам на заказ,
як всіх калічив без розбору
і убивав по десять
подробнее - на -
три дня мы ждали настоящей битвы. уже москва за нами, куда отступать?
в тот вечер у нас-то было тихо. скучали, отдыхали, сил набирались. я штык точил, ну, и ворчал, конечно. а как не возмущаться, когда враг этот, француз, уже победу празднует? погоди, ещё покажем тебе! прогоним с нашей земли.
ещё думал я о семье, вспоминал . как там моя бедная жена без подмоги? ну, ничего, вот скоро разгромим врагов, а то ведь под их властью это не жизнь всё равно.
и так всё красиво было по утру! перед боем замечаешь красоту каждой веточки, будто напоследок. это всегда так – вовсе не плохая примета.
начался бой. и пушки тут же били, ядра пролетали. сначала-то французы ровно на нас пошли, тут лишь бы не оробеть. но скоро бросили своё это построение ввязались врукопашную. сколько погибло! мои приятели все полегли, бедняги. одного взрывом накрыло, второй напоролся на штык. я сам каким чудом уцелел?
битву эту не забыть. грохот, крики, барабаны, всполохи, жар, запах крови, отвага. да, я будто и боли не чувствовал, пока битва не закончилась. только после ощутил, как навалилось на меня всё: усталость, боль, даже страх… что дальше-то? не зря наши ? и я на душу грех брал, хотя в войне ничего не поделать: или мы их, или они…
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос: