Будь ласка іть мені написати міні-твір на тему чи завжди добре бути задоволеним собою

Цікаве запитання. з одного боку, коли людина задоволена собою, значить вона є у повнй гармонії і  з своїм "я", і з цілим світом. задоволена собою людина має гарний настрій, вона є позитивно і оптимістично  настроєна на життя. це, звісно, добре. але, як кажуть, завжди знайдеться якесь "але". людина, яка задоволена собою, зупиняється у розвитку. вона вважає, що досягнула максимуму і не прагне до чогось більшого. а, можливо, у ній ще спить якийсь знаменитий мандрівник, чи видатний вчений, чи великий поет. тому я вважаю, що це не завжди добре. адже повна самовдоволеність собою призводить до зупинки бажання розвиватися, творити, самовдосконалюватися. найідеальніше - бути, звісно, задоволеним собою, але завжди залишати відсотків десять на сумніви: а, можливо, я можу щось  зробити (створити, вирішити, намалювати і тд) краще?

Чи задоволений я собою? це питання , я думаю , кожен собі задавав . а чим же можна бути задоволеним ? успіхами , того , чого домігся за своє життя? я думаю , кожна людина має якісь успіхи , деякі просування , то чим він може пишається. насчет себе я можу з упевненістю сказати , що я дійсно досяг деяких успіхів у своєму житті. я граю на гітарі , що не професійно звичайно, але я стараюся. я намагаюся в школі , іноді виходить не так як має бути , але все ж. як я вважаю завжди є до чого прагне. людина не може бути задоволений собою повністю , кожна людина все своє життя до чого-небудь прагне. людина без мети - не людина. таким чином , підбиваючи підсумок , можна з упевненістю сказати , що я задоволений собою , але є до чого прагне і є те , чого необхідно добіться.ps пздц , шо за мутата ? ? ? : dd за орфографію не ручаюсь : )

  протягом усього розглядуваного періоду в західній європі основним жіночим одягом, як і раніше, була повної довжини  кота. поступово вона ставала вужчою у верхній частині і щільно облягала торс до лінії стегон. вона набула грудного розрізу майже до пояса; розріз туго зашнуровувався. рукав зберігався довгий і відносно вузький. дедалі він звужувався. для зручності в xiv ст. його почали розрізати донизу від ліктя і застібати на ряд ґудзиків. біля кисті рукав часто закінчувався розтрубом, що спускався на кисть.ще з xiii ст. почали збільшувати декольте коти, розширюючи його до плечей. у такому вигляді коту носили або як нижню сорочку з легкої тканини, тобто замість камизи, або як нижнє плаття. у бідному народному костюмі кота була спрощеною, коротшою, приблизно до кісточок ступень.   верхнє суцільнокроєне плаття, яке одягали поверх коти, було панівним типом звичайного жіночого вбрання аж до кінця xiv ст., коли починало поширюватись плаття відрізним ліфом. протягом 300—400 років таке суцільнокроене плаття зазнавало значних змін, відповідно до згаданих уже тенденцій силуету жіночого костюма доби розвинутого феодалізму. у xii—xiii ст. звуження верхньої частини плаття досягалося переважно за рахунок щільно облягаючого крою (мал. 130 б). крім того, для кращого облягання плаття почали розрізувати ззаду до попереку (а іноді й нижче) і туго зашнуровувати. нерідко замість заднього розрізу робили бічні розрізи від пройми до стегна, а з кінця xiii ст.— і передній (грудний) розріз. якщо тканина верхнього плаття була дуже тонка, неміцна і туго шнурувати її було неможливо, знатні модниці xiii ст. одягали під плаття шкіряний або з цупкої тканини шнурований корсаж з вставленими в нього пружними дощечками. спідниця плаття ставала просторішою, особливо з xiii ст., коли в пеї почали вставляти бічні клинці. такі клинці вшивали низько — від стегнової лінії, а весь торс до стегон залишався відносно обтягнутим, з подовженою талією (мал. 131 а, б). спідниця, яка в xii ст. сягала землі, в кінці xiii ст. вже волочилася по ній і мала поки що помірний шлейф за рахунок збільшення довжини та ширини задньої пілки плаття. коротші, ніж кота, верхні плаття (наприклад, до литок), характерні для попереднього періоду середньовіччя, почали носити рідше й переважно як теплі, підбиті хутром полісони (мал. 132 а). рукава платтів цього періоду — різноманітні й досить вигадливі. найпоширенішою формою став довгий дзвоникоподібний рукав, що своїм кутом майже сягав землі. інколи він був такий довгий, що кінці його зав'язували вузлом (мал, 132 б). часто дзвоникоподібне розширення починалося майже біля кінця вузького рукава або до кінця вузького рукава пришивали звисаючий до землі неширокий обшлаг (мал. 132 в). від минулого періоду перейшли й розширені донизу розтрубом рукава на 3д завдовжки. нерідко рукав верхнього плаття залишався вузьким і довгим, як і рукав нижньої коти (мал. 131 б). широких рукавів з розрізами для рук у центрі, що з'явилися в чоловічих костюмах, у жіночих платтях, як правило, не було. декольте платтів xii—xiii ст. було ще невелике, округле і плечей не відкривало. лише на кінець xiii ст. в костюмах знатних жінок воно починало помітно розширюватись. підперізування верхніх платтів перестало бути обов'язковим і в колах знаті, і серед бюргерства, особливо в міру дедалі більшого звуження верхньої частини плаття, яке вже помітно окреслювало фігуру.

ответ:Центральным образом является Василий Теркин. Автор постепенно создает портрет Василия. Теркин – обыкновенный солдат:

Характер Василия раскрывается постепенно. На протяжении всей книги автор показывает Теркина с разных сторон. Герой проявляет настоящее мужество и смелость в главе «Переправа» . Теркин переплыл в воде, которая «даже рыбам холодна» . Но все-таки

у заберегов корку

Ледяную обломав,

Он, как он, Василий Теркин,

Встал живой, - добрался вплавь.

В этой главе мы видим, что Теркин очень веселый, и даже в трагические моменты юмор не покидает его:

И с улыбкою неробкой

Говорит тогда боец:

-А еще нельзя ли стопку

Потому как молодец?

В главе «Теркин ранен» мы видим дерзкую браваду перед вражеским снарядом. Ухарской выходкой он поднимает боевой дух солдат:

Сам стоит с воронкой рядом

И у хлопцев на виду,

Обратясь к тому снаряду,

Справил малую нужду.. .

В немецком дзоте его подстерегают опасности, но и здесь он шутит:

-Нет, ребята, я не гордый,

Не заглядывая вдаль,

Так скажу: зачем мне орден?

Я согласен на медаль.

В главе «Два солдата» показан Теркин-труженик. Описана встреча двух солдат. Один старый, солдат первой мировой войны, а другой – молодой. В каждом деле Теркин мастер: он может починить часы, наладить пилу, играть на гармони. Василий уверен в победе:

в главе «Поединок» автор применяет прием противопоставления. Василий Теркин противопоставляется немцу:

Но все-таки Теркин не уклоняется от ударов и вступает в поединок с немцем. Василий его люто ненавидит. Осознание того, что вся страна за ним стоит нашему бойцу победить.

Объяснение: