Рассказ 12 месяцев. опишите героев этой сказки. старуха мачеха дочка падчерица королева учитель королевы начальник королевской стражи канцлер 1 глашатай 2 глашатай

Королева - четырнадцатилетняя королева, ровесница падчерицы, круглая сирота, не любит, чтобы ей противоречили. маленькая, , капризная, вздорная, самоуверенная, самодурка.сколько смогла столько и

санчо панса — кастільський селянин, односелець алонсо кихано, який умовив простодушного санчо стати його зброєносцем, пообіцявши йому незлічені багатства. разом з дон кихотом санчо панса(«панса» в перекладі з іспанського означає «черево») пару пародійних персонажів, на кшталт пантагрюэля і панурга. худий і довгов’язий дон кихот поряд з низеньким товстуном зброєносцем справляють комічне враження своєю несполучуваністю.

санчо в романі виступає в ролі посередника між ідеальним світом свого хазяїна і дійсністю. щоб уникнути конфлікту, йому нерідко доводиться «перекладати» слова і вчинки «мандруючого лицаря» мовою, зрозумілою таким, що оточує. тому цей образ відрізняється двоїстістю. захоплений і в той же час приземлений, розсудливий і неосвічений, обачливий і недалекий санчо — типовий селянин, вкорінений в чуттєвій стихії народного життя.

здавалося б, йому мають бути чужі наївні мрії і неземні захоплення лицаря сумного образу(таке прізвисько санчо дав дон кихоту). але сервантес показує, що фантазії дон кихота настільки зачаровують санчо, що той часом готовий не вірити власним очам і представити те або інша подія відповідно до книжкових вигадок, якими з ним щедро ділиться його хазяїн. роману образ санчо стає усе більш значимим. у 2-ій його частині санчо стає такою ж важливою фігурою оповідання, як і дон кихот.

цікаво, що, у міру того як дон кихот поступово розчаровується у своїх ідеалах, санчо панса все більше переймається утопічною філософією свого хазяїна і ідеями безкорисливого рицарського служіння. глибоко символічний фінал роману : на тлі фізичної смерті дон кихота з особливою силою виступає вічний життєствердний початок народного духу, втілений у фігурі «вірного зброєносця», який залишається живою пам’яттю про лицаря сумного образу і його діяння.

Ясчитаю, что рассказ о левше это в первую очередь, насмешка над россией того времени. рассказ о том, как без сомнения  гениальный человек,  левша, вынужден жить в нечеловеческих условиях. о том, что его гениальность так и пропала зря из-за того, что гос.системе было наплевать на него и народ в целом. чиновники думали только о себе. же, замечают гения и оценивают его по достоинству. они предлагают ему оценку его таланту. предлагают жить в . но левша, как человек, полностью забитый, с внушенным ему тупым патриотизмом стране, которая плевать на него хотела и которой совершенно нет до него дела, отвергает это предложение. в результате, он умирает, но даже умирая он пытается своей стране. " ружья кирпичом не чистят" - такова последняя фраза в его жизни. фраза, которая могла спасти тысячи жизней. но не спасла. так как повторюсь, чиновникам было наплевать на собственный народ.  так что в этом невероятно грустном и правдивом рассказе высмеивается вовсе не необразованность, и не восхищение народными умельцами передает нам автор. он с грустью говорит о том, насколько были чиновники и вся система того времени.  это рассказ на века.