Хто читав "Старий і море" Хемінгуей?До ть будь ласка))​

По пути домой служивый солдат, встречает колдунью. Она ему подсказывает, как найти дупло, с тремя комнатами, на страже которых стоят собаки. Сказала, что там он сможет набрать много монет из меди, серебра и золота, но только надо заранее усадить псин на её клетчатый передник. Взамен она хочет, чтобы солдат принес огниво, находящееся там. Солдат сделал как велела старая колдунья, набрал монет, взял огниво, но оставил себе, а старуху убил. Когда запасы монет кончились, солдата оставили и появившиеся друзья. Он снова нищий и одинок. Как - то он воспользовался свечкой, что была с огниво, щелкнув - тут же появилась собака, одна из тех, что были в дупле, а с каждым следующим щелчком - остальные, всего три. Солдат снова стал богат.Однажды ночью он пожелал увидеть принцессу, собака принесла её. Проснувшись, она описала королю увиденный ночью сон, как её несла собака на своей спине, сказала и о поцелуе солдата. Когда снова собака несла принцессу солдату, фрейлина по указанию королевы следила за собакой и по пути ставила кресты, помечая путь. Собака это заметила и поставила много других крестов, сбив, таким образом, преследующих с пути. Но потом все же выследили её и солдата, когда собака снова пришла забрать принцессу, к её спине был привязан мешочек, наполненный крупой, по пути она сыпалась и отмечала дорогу. Солдата поймали и заточили в тюрьму.
Наступил день казни. За несколько медных монет, сапожник принес огниво пойманному солдату, напоследок перед смертью он пожелал покурить, но воспользовавшись огнивом, появились собаки и расшвыряли людей. Солдаты попросили его стать их королем и жениться на принцессе. Именно это и произошло. Свадьба удалась на славу

Лист до В. Винниченка

Шановний Володимире Кириловичу!

Пише Вам школярка двадцять першого століття. Минуло вже багато десятиліть з часів Вашої активної громадської та творчої діяльності, але Ваше слово й досі живе. А Ваш внесок в розбудову нашої держави на початку минулого століття також пам’ятають та шанують нащадки.

Ви навіть не уявляєте, як я була здивована, коли познайомилась із Вашим творчим доробком. Найбільшою дивиною для мене став той факт, що видатний політик Володимир Винниченко, про якого нам розповідали на уроках історії, є ще й письменником та художником! До того часу особистість Вашої історичної особи була прихована для мене за відстороненими іменами, датами, універсалами.

Ваша постать – це зразок цілісної особистості, творча та життєва біографія якої являють єдине ціле. Як цікаво було відшукувати між рядків роману «Сонячна машина» паралелі до сучасності, як Вашої революційної, так і нашої. Навіть моторошно стає від думки, що ми сьогодні такі схожі на тодішнє суспільство, що Ви його описали.

Цей роман справив на мене неабияке враження. По-перше, своїм захоплюючим, навіть детективним, сюжетом. Чого варта сама ідея створення такого апарату, який міг би назавжди вирішити проблему голоду у світі! А загадка із викраденням коронки у принцеси тримала у напрузі до останнього розділу!

По-друге, мене вразив той глибокий психологізм та розуміння природи людини та суспільства, що Ви показали на сторінках свого твору. Ми побачили, як низько може впасти людина, засліплена пристрастями. Водночас Ви показали, як людяність та мудрість перемагають тирана.

Зрештою, своїм твором Ви вписали українську літературу до історії світової культури. За це все велике Вам знавцю людської душі!