=) нужно написать о женщинах в жизни маяковского осталось 28 минут=)

Мистический флер, витающий над судьбой поэта маяковского, всегда имел лишь одну "пробоину". многие годы поклонники владимира владимировича полагали, что единственной любимой женщиной для него всегда была та самая лиля брик, которой посвящено знаменитое стихотворение "лиличка". действительно, этой маленькой рыжеволосой женщиной с темными, "прожигающими" глазами маяковский восторгался долгие годы. но череда женщин, которые подарили поэту свою любовь, от этого нисколько не редеет. да, можно сказать, что маяковский действительно всю жизнь был страстно привязан к лиле брик, но это никак не помешало его неоднократным попыткам устроить собственную личную жизнь. так кратковременная связь с художницей тоней гумилиной доводит ту до самоубийства, а красавица евгения ланг сама уходит от маяковского, не выдерживая его патологической, болезненной любви к "музе". не говоря уже об элли джонс, которую поэт оставляет в сша с собственным малолетним ребенком. женщина же, из-за которой маяковский никак не мог найти свое счастье, просто использовала поэта. замужняя , страстно любившая своего мужа, просто не могла отказаться от славы и денег, которые ей сулило такое раболепное поклонение поэта. люди говорили, что даже её муж ося брик благосклонно относился к ухаживаниям маяковского, исходя из тех же меркантильных соображений, что . так поэт и продолжает вместе со своими любовницами выбирать цветы и платья для возлюбленной лилички, чтобы не давать им ложных надежд. вопреки расхожему мнению, сам маяковский был не в восторге от этой своей привязанности к замужней рыжеволосой бестии. он неоднократно пытался изжить страсть, забыться в объятиях других женщин, но неустанно возвращался к своей "дрессировщице", стоило ей только пальчиком, дать очередную надежду. если женщина начинала "предъявлять права" на поэта, то лиля брик прибегала к тяжелой артиллерии, а маяковский бросал очередную пассию безо всякого сожаления. так было и с татьяной яковлевой, которая непостижимым образом забралась в сердце поэта достаточно глубоко, а тот даже некоторое время подумывал на ней жениться. чета тут же подыскивает для поэта очередную "возлюбленную", буквально насильно сводя его с актрисой полонской. именно на ней маяковский хочет жениться уже в качестве протеста, сделать последнюю попытку отвязаться от настойчивого образа рыжей лилечки, но теряет последние душевные силы. заканчивается вся эта "любовная " самоубийством поэта. фаина раневская вспоминала, что даже после смерти маяковского лиля брик говорила, что никогда бы не променяла свою любовь к осипу ни на что. женщина, носившая после смерти поэта на цепочке его обручальное кольцо, оставалась верна своему мужу до самого конца. поклонники маяковского восприняли подобные откровения, как предательство, однако сам поэт наверняка был в курсе, что единственная женщина, которая действительно украла его сердце, лишь использовала богатого и гениального автора. чем больше женщину мы любим, тем больше она нас использует, если перефразировать знаменитое высказывание "под маяковского". 1

владимир короткевич "лебединый скит"

старец -мудрый,отважный и непреклонный человек,ценой своей жизни он спасает всех пленных хана батыя.увидев хана,старец не пугается,а гордо разговаривает с владыкой,прося освободить людей.старец   просит у земли смертью сослужить пользу,и природа ему .хан соглашается отпустить столько пленных,сколько смогут зайти в скит. люди заходят,а места не убавляются,все пленники превратились в лебей и улетели на свободу.старец окаменел,его не смог тронуть палач,а все люди были спасены.чудотворец превратился в каменное изваяние,из-под которого текли ручейки слёз.защитник народа,родной земли и природы,старец обманул хана и вернул людям жизнь.

  "народна пісня є вірне, самобутнє і невимушене вираження народної душі, її супутниця в радості і горі, енциклопедія її знань, її релігії, філософії, скарбниця, якій він довіряє свою віру, свої сумніви і національну історію". це сказав француз поль лафарг, але цей вираз є дуже сприйнятним для розуміння всієї глибини, розмаїття та винятковості саме української пісенної лірики.

пісенною лірикою ми називаємо пісні – народні або   авторські, що у ліричному, особистісному дусі розкривають почуття, переживання, відчуття людини, взаємовідносини з іншими людьми… для найкращих зразків цього жанру характерно, що ці почуття так, що неодмінно викликають відгук у душі кожного з слухачів такої пісні. центральними у пісенній ліриці є індивідуальні переживання людей, тому вона просто приречена на успіх, бо здатна розбудити відповідні почуття як у того, хто співає, так і у того, хто слухає пісню. отже, ліричні пісні, як ніякі інші, відбивають почуття та переживання людини.   довге життя пісні, власне,   і залежить від міри глибини і правдивості вираження в ній того, що думає і відчуває народ. хороша лірична пісня кожному новому поколінню в тій чи іншій мірі говорить саме про його почуття, його переживання.

український народ справедливо вважається народом дуже музичним. українська пісня має   визнання в цілому світі. наші ансамблі та хори отримували неодноразово найвищі місця на світових конкурсах та змаганнях. наприклад, подорож української капели з хоровим співом у 1919 та наступних роках по європі та америці стала справжнім тріумфом.

а ви, звичайно, чули, як співають українські селяни? прості люди, що не мають музичної освіти? керуючись вродженою музичністю, вони ніколи не співають в унісон, а зразу розбиваються на голоси,   і кожен упевнено веде свою партію. а   український церковний спів ви чули? тоді ви погодитесь, що він дивує й заворожує своїми стародавніми розспівами; недарма колись у давнину кожна дитина навіть у найглухішому українському селі ходила вчитися співати у церковному хорі – ось звідки у нас такі таланти.

ліричні пісні, як мені видається, можна розділити на:

- родинно-побутові пісні  , які включають пісні любовної і сімейної тематики («в саду ходила, квіти збирала», «дозволь, мати, вдову взяти», «ой три шляхи широкії докупи зійшлися», «ой у полі три криниченьки» та багато інших).

-  соціально-побутові пісні  : трудові пісні, бурлацькі, чумацькі, солдатські, молодецькі пісні, розбійницькі, каторжницькі, тюремні («ой зацвіла рожа край вікна», «та немає гірш нікому», «посадила огірочки», «ой матінко-зірко», «ой піду я лугом», «а в неділю пораненько» та інші).

-   жартівливі та сатиричні пісні  , хороводи (««а в нашого омелечка», ««продай, милий, сірі бички», «ой під вишнею», «ти сказала в понеділок», «грицю, грицю, до роботи», «чи не той то омелько» і багато сотень інших).

-   пісні літературного походження («боже великий, єдиний», «садок вишневий коло хати»,   «стоїть гора високая» , «пісня про рушник», «чорнобривців насіяла мати», «там, де ятрань круто в’ється»).

українські пісні  набули світової слави, дякуючи видатним українським співакам, серед яких (нехай мені вибачать ті, кого не зміг назвати, бо це просто фізично неможливо) анатолій солов»яненко, борис гмиря, дмитро гнатюк, квітка цісик, євгенія мірошниченко, бела руденко, ніна матвієнко, юрій богатиков, михайло гришко, лідія забіляста…

творчість українських композиторів м. лисенка, в. леонтовича, к. стеценка,   бориса лятошинського,   валентина сильвестова, мирослава скорика,володимира івасюка та інших музичні фахівці європи давно вже назвали «новим словом у музиці».

отже, з усього вищевикладеного можна зробити один правильний висновок: секрет світової слави української пісенної лірики, якою ми маємо право пишатися,   лежить в глибинах   талановитості, співучості, музичної природної обдарованості українського народу.