Написать сочинение о себе и своих друзьях. написать .

Нужно составить план по которому ты будешь писать текст а это: вступление основная часть конец во вступлении ты должна представиться рассказать о своем характере, и немного сказать о друзьях например сколько их у тебя как их зовут и т.п.  в основной части расскажи чем ты обычно занимаешься с друзьями что вы предпочитаете делать. а в конце скажи что ты любишь своих друзей и можешь им в трудную минуту. не забудь про !

Відповідь:

на була останньою.

Народилася не ранньою весною, як всі її сестри та брати. Було тоді вже тепле, ясне, веселе літо. Тим-то вона була найменшою в родині, "мізинчиком", її дуже жаліли й любили, але ж любили не тільки за те, що була вона манісінька, як кошенятко. Була вона добра, лагідна, плоха, звичайненька, слухняна, роботяща. А, граючись з іншими малими Хухами, радо приставала на всяку забавку, до якої її кликали. І ніколи ніхто не бачив, щоб вона колись гнівалась, чи була роздратованою, або ж мала якісь примхи.

Коротко кажучи, це була дуже гарна Хушка, може, ліпша, як всі інші Хухи в тому лісі.

Звали її Моховинка.

Ми, люди, всіх Хух звемо просто Хухами, так само, як і вони кажуть на всіх нас просто Люди. А тим часом Хухи бувають різні. Ті, що живуть у лісі, звуться лісовими; ті, що по проваллях та скелях - печерницями; що понад річками та озерами - очеретянками; ті, що у високій траві та бур'янах - бур'янками. Бувають ще: степовички, байрачні, левадні. Тільки немає болотянок, бо всі Хухи, як котики, не люблять вогкого.

Моховинка була зроду лісовою Хухою. Й не тільки лісовою, а ще й боровинкою, бо народилася вона у густому-густому старому бору, де споконвіку жив увесь її славний рід. Відомо ж бо, що Хухи з роду в рід живуть по одних і тих самих місцях. Переселяються ж тоді, коли щось зруйнує милу їм їхню батьківщину.

А це буває дуже, дуже тяжко, й вони гірко плачуть. Правда, люди здебільшого того плачу не розуміють, думають, що то стогне вітер, чи скриплять дерева в лісі, або пищать миші в полі. Бо ж люди дуже рідко помічають та розуміють чужі сльози...

Однак тому великому бору, в якім жила Моховинка, нічого не загрожувало. Лісник доглядав, щоб ніхто не кинув сірничка, хлопці глибоко всередину ходити боялися, рубали ж ліс тільки невеликими частками, й він швидко виростав знову.

В тім бору, між корінням великої сосни, зробила на осінь Моховинка собі хатку. Заблудити вона не могла ніколи, бо ту сосну легко було впізнати: на прикорні вона ділиться на три товстих стовбури. Моховинка заложила всі дірки сосновими галузками, а щілини й ізокола, й зсередини - м'яким зеленим мохом.

Була вона й сама така пухка, як мох. Мала довгу вовничку, що, мов шовком, вкривала все її тільце. Сама тільки мордочка була голенька й нагадувала садову жовто-фіалову квіточку - "братки". Та були ще в неї голенькі зісподу, рожеві лапки.

1)гнев некрасова направлен на равнодушие чиновников,которые живут в дворцах и не замечают нищеты кругом.чиновники не только не защищают права народа,наоборот,они унижают людей,лакеи гонят от подъезда простой люд.отсутствие сострадания у власть имущих,сердобольности и человечности-против этого направлен гнев автора.он возмущён и безропотностью простых людей,их терпению и жизни в унижениях.стихотворение-это попытка автора призвать народ к действиям,не униженно просить,а отстаивать свои права.автор призывает одних-начать думать о нищих и ,а других-попытка разбудить протест,предпринять действия,которые выведут людей из нищеты. 2) " одержимый холопским недугом"-чинопоклонничество,страждущие покровительства,протекции мелкие чиновники,вдовы служащих,бывшие работники,приходящие на поклон к власть имущим,"хопопский недуг"-добровольные рабы,готовые на любые унижения,ради выгоды; " заветным дверям"-образно двери,за которыми живут высокие чины,куда стремятся попасть мелкие чиновники; " пышный подъезд"-парадные двери подъездов,где живут высокие чиновники,богатые люди; "убаюканный ласковым пением"-чиновники слушают лесть,как ласковое пение,им не хочется отвлекаться на проблемы простых людей,их убаюкивают речи их подчинённых.   "где народ, там и стон"-повтор стона показывает страдание народа,усиливает эмоционально впечатление боли поэта.повтором достигается донесение до читателя главной мысли стихотворения-улучшение положения простого народа и его борьба за свои права.