Придумай фантастический рассказ на тему: жила была девочка, у неё был друг мне к школе

Ну например жила была девочка у неё был друг робот.они всегда были вместе никогда не сорились играли вмести.но когда то робот сломался и девочка не знала что делать.она пыталась ему..но папа девочки сказал что завтра отвезёт робота на металлом.она сильно плакала.и  подошла к роботу и обняла.робот открыл свои механические глаза и сказал я ура! я ! и девочка так обрадовалась и сильно сильно обняла робота.и так она долго с ним жила.

Відповідь:

Я перегорнула останню сторінку оповідання відомого письменника-фантаста Г. Веллса "Чарівна крамниця" і наче вступила в інший світ — буденний, звичайний і не такий цікавий. Упродовж години мене охоплювало чисте, радісне, дивовижне почуття: я потрапила у чарівну поетичну казку, від якої мені зовсім не хотілося відриватися. Адже мій світ такий не схожий на той, чарівний, казковий, у якому живе герой оповідання, маленький Джип.

Там все цікавить, чарує, вабить: чародій-продавець, який дістає з-за вуха й з рота кришталеві кульки, порцелянова рука з колодою чарівних карт, такий самий незвичайний капелюх і чарівні дзеркала. А які чудові іграшки! Лялька, що плаче, як жива: "Яйце є — яйця нема", коник-гойдалка, стійкі олов'яні солдатики, чарівні поїзди, що рухалися без пари й пружини. Це неповторний світ дитинства, світ незабутньої чарівної казки, у яку веде нас письменник.

Герберт Веллс якось зазначив: "Має право називатися справжнім письменником лише той, хто може навчити чого-небудь своїх сучасників, хто краще бачить навколо і більше бачить попереду. Я завжди згоден думати, що я усе-таки такий".

Письменник має рацію. Своїм прекрасним оповіданням "Чарівна крамниця" він вчить нас бути людяними, безпосередніми, любити й шанувати людей, бачити й розуміти прекрасне в людях і навколишньому світі. Нарешті, вірити в диво, мріяти, сподіватися, що світ стане добрішим, досконалішим, прекраснішим, гуманнішим!

Відповідь:

    Змучений пригодами, неприємними спогадами про погану оцінку Олесь міцно заснув. Назавтра він твердо вирішив виправити двійку. Напевно, йому ,відміннику, треба менше звертати уваги, що другі не можуть збагнути поривів його душі. Він обов’язково стане ветеринаром. Тоді не тільки ігатиме за природою, виручатиме її у скрутну хвилину, як вчора, коли підпер стару сосну, врятував маленьку пліточку із зубів щуки ів коней. Хлопець виросте і буде лікувати хворих тварин, давати поради людям як доглядати за домашніми улюбленцями. Часто бачитиме тих, хто небайдужий до друзів наших менших. Ніхто не скаже на нього «дивак», величатиме по імені та по-батькові.

Пройшли роки. Олесь дотримав свого слова. Він вивчився, став відомим на весь район ветеринаром. Захворіла у сусідів худобина, Олесь приходить на до . Дід Прокіп щасливий, що у нього такий внук. Вже і самому соромно, що в дитинстві теж, частенько, називав його диваком.