Кратко, но точно опишите роль полководцев в романе "война и мир". : 3

Главная ошибка наполеона, по толстому, заключается в его «мании величия», в постоянном самолюбовании и ложном превознесении своих заслуг: «он воображал себе, что по его воле произошла война с россией, и ужас совершившегося не поражал его душу». французский полководец уверен, что он всесилен, что ему подвластно всё и все, однако это далеко не так. претензии наполеона смешны, и толстой всеми художественными средствами подчеркивает это. кутузов же – полная противоположность наполеона. этот образ в романе воплощает народную нравственность и истинное величие – «простоту, добро и правду». важно, что внешне кутузов не похож на «общепринятый стандарт героя». толстой даже преувеличивает его дряхлость, старость, бессилие. кутузов не стремится казаться лучше остальных, многие молодые офицеры смотрят на него с некоторой жалостью, иронией и даже презрением (вспомним эпизод совета в филях).

Каждый человек должен стремиться своей Родине. Ведь Родина это наше все. Мы здесь родились, живём у нас тут друзья и родственики.Нигде мы не будем чувствовать себя так как чувствуем на ней. Если каждый человек будет трудиться на благо Родины то она станет намного лучше.Мы должны защищать свою Отчизну.Труд на благо Родины каждый человек может начать с детства. Убрать маленький фантик от конфеты на земле это уже труд для Родины. Когда я вижу мусор на земле я его всегда подбираю в этом заключается моя Родине. Хоть она и маленькая но это уже лучше чем ничего. Когда я выросту я пойду служить в армию для защиты своей Родины. Каждый человек с детсва должен знать, что нужно своей Родине и беречь её. Если мы будем соблюдать эти правила у нас всегда всё будет хорошо.

Объяснение:

Павло Тичина - видатний український поет, публіцист, перекладач, учений. Враження дитинства, яке пройшло серед народу, першу пісню поета співчуттям до людини, яка роботою придбавати свій хліб. Вже в перших творах Тичини, які виявляють пристрасну любов поета до людини і природи («Розкажи, розкажи мені, поле…»Ви знаєте, як липа шелестить…«Не бував ти в наших краях») бачимо глибоко оптимістичне відчуття життя і її оспівування. Перша збірка віршів П. Тичини «Сонячні кларнети» вийшла з друку 1918 року. До неї увійшли кращі з ранніх творів, а також написані в 1916- 1917 роках. Павло Григорович Тычина - класик української літератури. Звучання дивовижних сонячних кларнетів, поривання вітру з України - усе це органічно входить в наше життя. Художнє, завершене слово поета, сповнене філософського змісту, дзвенить сталлю і ніжністю. Він розкриває духовний світ людини, показує її життя в гармонії з природою і власними почуттями.Ви знаєте, як липа шелестить

У місячні весняні ночі?

Кохана спить, кохана спить

Піди розбуди, цілуй їй очі.

Кохана спить…Ці завершені у свого рядка - одно з видних досягнень української літератури. У цих рядках Тичина зумів передати усі фарби щасливої любові : ніжність, увага до коханої, свої великі почуття, які переповнюють серце. Найбільшим досягненням ранньої поезії Тичини була збірка «Сонячні кларнети». Вона ніби створена на одному диханні, стільки в ній енергії, бадьорості, і захоплення світлом, його гармонією. Об'єднання слухового і зорового образів робить виразнішою думку про єдність людини і природи. Ліричний герой залишається наодинці з природою і Всесвітом, за ними звіряє свої щонайтонші душевні пориви. У його віршах звучить гімн життя в різноманітний його проявах, весні, любові, яка оновлює і піднімає душу людини. Неосяжний духовно-емоційний світ людини співзвучний в творчості Тичини світу природи.Знав я, знав: навіки,- промені, як вії!

- Більше не побачу,- сонячних очей.

- Буду вічно сам я, в чорному акорді.

- Промені, як вії сонячних очей!У критиці багато писалося про музичність поезій П. Тичини. Насправді. «Сонячні кларнети» - одно з кращих творінь світової поезії. Ця збірка - книга передчуття, чистого і сильного пориву до прекрасного гуманістичного ідеалу, нехай ще і неясно усвідомленому. Захоплено поет малює яскраві картини рідної природи у віршах «Арфами, арфами…»Гаї шумлять…«Ой, не крійся, природа…» природа зображена як буря, могутня, промениста. Поет співає гімн живій природі, він прославляє сили матеріального сонячного світу :O Не Зевс, Не Пан, Не Голуб-дух,- Лише Сонячні Кларнети. Образ Сонячних Кларнетів у збірці - це образ всесвітньої гармонії. Поет оптимістично сприймає природу, тонко відчуває її фарби і звуки, показує її вічно невгомонне життя. Природа для Тичини не самоціль, вона є невід'ємною частиною повнокровного людського буття. Майстерність поета невід'ємна від змісту його творів. Вірш «Гаю шумлять» - зразок ніжної і музичної лірики, яка, оспівуючи природу, піднімає значення краси і емоцій як основи мистецтва. Основа цього вірша, як і більшість творів збірки «Сонячні кларнети»,- народна поезія. Це виявляється і в образах вірша, і в художніх прийомах: повторах, мелодійні ритміці, римуванні:Я йду, йду - Зворушений.

Когось усе чекаю - Співати.

Співати Люблячи

Під тихий шепіт трав що голубить.Уся збірка пронизана радісним відчуттям людини, яка вслухається у весняний шум зеленого гаю, посміхається сонцю, кольорам, милується чарівними хмаринками, які біжать по блакитному небу. Природа зображена активно діючою, вона захоплює поета («душі моїй так весело»), збуджує у нього найкращі почуття, викликає справжню музику в душі. У поезіях «Тобі, дорога Інна», «З любов плакав я» ніжно, з почуттям високої поваги до дівчини висловлене прекрасне, чисте, як уранішня роса, почуття любові. У «Сонячних кларнетах» поет ще шукає свого героя, намагається усвідомити його історичні перспективи; безперервний в творчому польоті, «чуйний, тривожний» стоїть на перехрестях життя.

Объяснение: