Сделать анализ хокку пальму посадил и впервые огорчен, что взошел тростник. надо

  можно написать много интерпретаций данного хокку,но я попробую сделать необычную,проведя свою логику через японскую символику.   "пальму посадил". в японской культуре,пальма является священным деревом,означающем "асвату"-это символ интегрального,облегчающего жизнь знания,то есть автор посеял некое знание (возможно он учитель) призванное улучшить жизнь человека (ученика).   "и в первые огорчён". он множество раз давал это знание людям,и видимо оно шло на пользу,но в этот раз он об этом,он огорчён.так что же огорчило его? для этого нужно рассмотреть последнюю строку.   " что взошел тростник".в японском    мифе о сотворении мира богом изанаги тростник — эмблема очищения, возможно, из-за связи с водой,и до этого момента,знание давало человеку это очищение,но у тростника есть и второе значение-тростник означает мир смертных,т.е. метафорически можно воспринять,что учение этого человека, к гибели ученика или другого человека в  следствии использования  знаний полученных от этого учителя.  итак,подведём итого: учитель дал ученику знание для возвышения своего духа,а тот использовал его во вред человеку,отчего учитель огорчён своим ремеслом.что же такое он преподавал? можно множество примеров,но с оглядкой на японию,первое,что пришло мне в голову-это какое-то японское единоборство-каратэ ,к примеру.

Ерік Сігал біографія коротко

Ерік Вольф Сігал народився 16 червня 1937 в Нью-Йорку в родині раввина. Закінчив школу (Midwood High School) в Брукліні. Навчався в Гарвардському університеті (бакалавр, 1958; магістр, 1959; доктор, 1965).

Сігал був професором грецької та латинської літератури в Гарвардському університеті, Єльському університеті та Принстонському університеті. Він став почесним співробітником Вольфсон-коледжу Оксфордського університету. Як за професор читав лекції в Мюнхенському університеті, Дартмутського коледжу і Університеті Тель-Авіва.

У 1967 році написав для групи «Бітлз» сценарій анімаційного фільму «Жовтий Підводний Човен» (1968).

В кінці 1960-х років Ерік Сігал написав сценарій про романтичне кохання студента Гарварду і студентки Редкліффа, але не зміг його опублікувати. За пропозицією Луїса Уоллеса, літературного агента агентства Вільяма Морріса, він перетворив сценарій в повість. У 1970 році повість «Історія кохання» стала бестселером і була перекладена 33 мовами. Однойменний фільм став лідером прокату 1971 року. За сценарій фільму «Історія кохання» був удостоєний премії «Золотий глобус» (1971). У 1977 році опублікував книгу «Історію Олівера», продовження «Історії кохання».

Сігал ряду наукових праць з давньої класичної комедії, перекладав комедії давньоримського комедіографа Тита Макцій Плавта (бл. 254-184 до н.е.), досліджував творчість Евріпіда.

З 1975 року був одружений на Керен Маріанне Джеймс, мав двох дочок. Старша дочка – Франческа стала журналісткою і письменницею.

Сігал, який страждав від хвороби Паркінсона, помер від серцевого нападу 17 січня 2010 року  і був похований у Лондоні.

Ерік Сігал: твори

Історія кохання / Love Story (1970)

Сценарій щастя / Fairy Tales (1973)

Історія Олівера / Oliver’s Story (1977)

Чоловік, жінка, дитина / Man, Woman and Child (1980)

Однокурсники / The Class (1985)

Сильнодіючі засіб / Doctors (1988)

Зберігаючи віру (Автодафе) / Acts of Faith (1992)

Prizes (1995)

Цілюща любов / Only Love (1998)

Ерік Сігел цікаві факти

Книга «Історія кохання» вважається однією з найбільш читаних книжок ХХ сторіччя (стала бестселером і розійшлася накладом понад 30 млн примірників).

У студентські роки, щоб заробити гроші Ерік писав театральні огляди, допомагав у постановках п’єс.

Ерік Сігал займався бігом. Майже щороку в період з 1955 по 1975 рік брав участь у Бостонському марафоні (кращий результат показав в 1964 році: з часом 2 години, 56 хвилин. 30 сек. Фінішував 63-м). Загалом він 40 разів брав участь в марафонах. Як спортивний коментатор коментував марафон на Літніх Олімпійських іграх 1972 і 1976 років для телекомпанії Ей-Бі-Сі.

Письменник був поліглотом. Ще в ранньому віці він вивчив іврит, вільно володів німецькою, французькою, давньогрецькою і латинською мовами.

Головний герой твору “Історія одного кохання” (1970) був змальований із його сусідів по кімнаті в Гарвардському університеті.

Фільм, що вийшов услід за книгою, врятував студію «Парамаунт Пікчерз», що знаходилася на межі банкрутства: вкладені у виробництво два мільйони повернулися двомастами мільйонами прибутку і семи номінаціями на «Оскар», включаючи сценарну для Сіґела. Фільм Артура Гіллера «Історія кохання» став лідером прокату у 1970 році, але отримав лише одного Оскара – за музику, автором якої є Френсіс Лей. Музична тема твору набула світової популярності. З моменту виходу на екрани «Історія кохання» регулярно включається до списків найромантичніших фільмів.

Объяснение:

*"':;!??!;:'"*

За ствердженням більшості критиків, повість Марка Вовчка «Інститутка» стала одним з найкращих творів її ранньої творчості і першою в українській літературі соціально-психологічною повістю, в якій кріпосницькі відносини в Україні зображені у всій їх непривабливості. Сила повісті полягає в тому, що письменниця розглядає життя кріпаків не з вікна дворянського маєтку, хоча вона й була за своїм походженням поміщицею. Марко Вовчок ніби переносить у свої твори найзаповітніші, найпотаємніші болі та думки кріпаків, начебто приникає у селянську душу, ніби входить в народ і зливається з ним.

Повість «Інститутка» — справжній жмуток кріпацької ненависті до панів, до панських знущань, які змушені були зносити селяни. Протягом усього твору відчувається, як назріває протест проти кріпацтва, що був єдиним шляхом до отримання волі. Відчувається рішучість українського народу, зростання його готовності до подолання перешкод, що стояли на шляху до мети.

Кріпаки у повісті зображені безправними, приниженими, змученими важкою працею. Ось тільки один із багатьох штрихів кріпацького життя: «Увечері, смерком уже, вертаються з панщини люди потомлені і варом сонячним, і тяжкою працею; всі мовчать — хіба який зітхне важко або заспіває сумної, сумної пісні стиха...». А життя кріпаків у маєтку лікаря після приїзду туди інститутки письменниця зображує так: «Коли б же поглянув хто, що там коїлось, що там діялось! Люди прокидались і лягали плачучи, проклинаючи. Усе пригнула по-своєму молода пані, усім роботу тяжку, усім лихо пекуче ізнайшла. Каліки нещасливі, діти, й ті в неї не гуляли». З приїздом господині панська петля на шиях кріпаків затягувалася все тугіше, все більше селяни задихалися, все сильніше вони протестували, все активніше шукали порятунку, а декому вдалося вирватися з цієї петлі, та дуже дорогою ціною.

Всю жорстокість кріпосників відчула на собі і головна героїня повісті Устина. Погрози і знущання інститутки довели Устину до хвороби, але її все одно ганяли на роботу. Але навіть в таких важких умовах дівчина не втратила оптимізму, доброти, моральної стійкості, гідності і волелюбності.

У своїй повісті «Інститутка» Марко Вовчок стверджувала, що головним завданням того часу було визволення селян з кріпацтва. Народ жадав життя без панщини, бажав волі та свободи — така головна думка проходила через весь твір, виражаючи прагнення кріпаків. Саме цю ідею Марко Вовчок висловила у фразі головної героїні повісті Устини: «Любо на волі дихнути!».