Ночевала тучка золотая. почему регина петровна путала кузьменышей, а тетя зина, сторожиха консервного завода, различала их сразу и никогда не путала?

Урегины петровны было плохое зрение

Біла береза (betula)

за часів льодовикового періоду, у розташованому на території сучасної нікопольщини тундростепу, росли карликові берези з кривими гілками. багато років пройшло з тієї пори, а ці дерева стали високими і стрункими, розповсюдившись майже по всій євразії - від наших південних степів до суворих північних

серед інших дерев береза виділяється перш за все білим кольором своєї кори. якщо відірвати її шматочок, то на пальцях залишиться щось подібне до білого порошку. ця речовина називається бетулін. під тонкою і білою корою - та ж пробка, що і у пробкового дуба, але у берези цей шар більш тонкий. зверху білого стовбура витягнуті темні горизонтальні смуги - чечевиця. вони легко відшаровуються, оскільки з тієї ж пробки. береста не пропускає ні воду, ні гази, і тільки через рихлу тканину чечевиці всередину стовбура поступає кисень, необхідний для дихання дерева. якщо рано навесні поранити стовбур берези, то з надрізів почне сочитися прозорий сік.

 

її квітки розпускаються одночасно з листям. великі суцвіття - сережки (чоловічі) видно всім, а дрібні (жіночі) майже не помітні на тлі молодого листя. плід берези - маленький горіх з двома прозорими крилами. на початку осені плоди розносяться вітром і, потрапивши у вологий грунт, проростають. якщо осінь холодна, то насіння в стані спокою пролежить до весни: «семена березы сохраняют способность к прорастанию два года» (справочник необходимых знаний. москва, 2000 г.)

учені налічили вже 67 видів беріз, найпоширенішою з яких є добре знайома всім нам береза повисла, або бородавчаста. вона розселилася по всій європі і азії - від скандинавії та , від тихого до атлантичного океану. береза пухнаста є сусідом з березою бородавчастою, але пристосована до посухи і наших степових умов навіть краще за неї. втім, бородавчаста, пухнаста і дніпровська берези мало відрізняються одна від другої. ці витончені дерева з білою корою досягають висоти 20-30 м і живуть 150-170 років.

 

а чи бувають чорні берези? звичайно, бувають! правда, наша екологія до цього ніякого відношення не має, та і ростуть такі дерева не у нас, а за океаном: «черная береза встречается по всему атлантическому побережью сша, до южных штатов флорида и техас. у этого высокого, до 30 м, дерева не бывает прямых стволов. у нее ажурная, вытянутая вверх, яйцевидная крона и прочная, тяжелая коричневая древесина. черная береза любит свет и тепло» (багрова л. растения. москва, 1995

  фото:   іноді можна побачити що звисає з віток берези густий пучок, ніби хтось закинув туди мітлу і забув про неї. ці «мітли» бувають круглими, овальними, плоскими, як віник. навесні, коли всі гілки ще голі, ця густа «мітла» особливо помітна, а літом вона виділяється серед листя своїм смарагдово-зеленим кольором. у «мітлі» немає ні плодів, ні квіток, а тільки дуже багато пагонів з листям, яке росте незвичайно густо, і на відміну від інших гілок - вертикально вгору. подібні «дивності» є результатом діяльності особливого виду грибів, вірусів або кліщів, після зараження якими клітки рослини починають ненормально швидко рости і розмножуватися. тому такі «мітли» слід обрізати і спалювати, інакше хворе дерево може загинути.

  народні прикмети:

•      з берези тече багато соку - до дощового літа.•      якщо потріскує навесні на березі кора - до тривалої сухої погоди.•      береза розпустилася - пора сіяти овес.•      зацвіла береза - через тиждень зацвітуть черемха і бузок.•      якщо листя з берези опаде до покрову (14 жовтня) - зима буде суворою і тривалою, якщо листя залишаться на дереві до казанської (4 листопада) - зима почнеться в січні, а весна буде ранньою.•      якщо восени листя берези почне жовтіти зверху - весна буде рання, а якщо знизу - пізня.

 

у більшості переказів стародавніх слов'ян береза виступає як добре дерево, що оберігає від зла. у язичницькі часи шанування берези було невід'ємною частиною русалій, в християнські свята - святкування трійці і семіка. у одному з переказів береза рятувала св. параськеву п'ятницю від переслідування біса. березові гілки слов'яни використовували як магічний засіб проти нечистої сили, для захисту від блискавки, грому, грози, для зцілення хвороб.  різні частини цієї рослини використовують в народній медицині до цих пір: «при ревматизме: приготовить отвар из 2 ч. ложек листьев березы на стакан кипятка (пить по 2 ст. ложки три раза в день). при экземе: внутрь и наружно принимать настой из почек березы. при гриппе: взять 10 березовых почек на стакан воды, кипятить 15 минут (принимать по столовой ложке 3-4 раза в день). при болезни почек: взять 30 березовых почек на стакан воды и приготовить настой, пить по 2 ст. ложки три раза в день» (тайны народной медицины. москва, 1993

до речі, недавно учені встановили, що блискавка потрапляє в березу рідше, ніж в дуб, ялину і сосну.

В1863 году появилось самое выдержанное из всех произведений некрасова — «мороз красный нос» . это — апофеоз крестьянки, в которой автор усматривает исчезающий тип «величавой славянки» . поэма рисует только светлые стороны крестьянской натуры, но всё-таки, строгой выдержанности величавого стиля, в ней нет ничего сентиментального. особенно хороша вторая часть — дарья в лесу. обход дозором воеводы-мороза, постепенное замерзание молодицы, проносящиеся перед нею яркие картины былого счастья — все это превосходно даже с точки зрения «эстетической» критики, потому что написано великолепными стихами и потому что здесь все образы, все картины.