Небольшое впечатление оассказа о.гонри дары волхвов.

Меня впечатлило то, на какие жертвы могли пойти герои ради своих любимых. на свои последние деньги они купили дорогие подарки, отказывая себе во всем ради любимого человека и были счастливы

Чорна рада» цитатна характеристика героїв старий кобзар, «божий чоловік» «темний він був на очі, а ходив без проводиря, у латаній свитині і без чобіт, а грошей носив повні кишені. що ж робив із тими грішми? викупив невільників із неволі. іще ж до того знав лічити усякі болісті і замовляти усякі рани. може він своїми молитвами над недужими, а може і своїми піснями, бо в його піснях лилась, як чари, що слухає чоловік і не наслухається. за теєто, за все поважали його козаки, як батька: і хоч би попоросив у кого останню свитину з плечей на викуп невільника, то й йому оддав усякий». і. брюховецький «чоловік сей був у короткій старенькій свитині, у полотняних штанях, чоботи шкапові, протоптані, і пучки не видно. хіба по шаблі можна б догадатися, що воно щось не просте: шабля аж горіла од золота; да й та на йому була мов чужа. і постать, і врода в його була зовсім не гетьманська. так наче собі чоловічок простенький, тихенький. ніхто, дивлячись на його, не подумав би, що в сій голові вертиться що-небудь, опріч думки про смачний шматок хліба да затишну хату» я. сомко «…був воїн уроди, возраста і красоти зіло дивної, був високий, огрядний собі пан, кругловидний, русявий, голова в кучерях, як у золотому вінку, очі ясні, веселі, як зорі, і вже чи ступить, чи заговорить… жартів не любив. щирий і незлобливий був лицар, да все ж як і допечуть йому, то стережись тоді кожен» і. шрам «був він син паволоцького пана, по прізвищу чепурного, учився в київський братській школі і вже сам вийшов. як же піднялись козаки з гетьманом остряницею, то він устряв до козацького війська, бо гарячий був чоловік…. і не всидів би у своїй парафії, чуючи як ллється рідна йому кров за безбожний глум польських консистентів і урядників над українцями» п. шраменко «був щирий козак, лучче йому з нудьги загинути, ніж панотця навік перечорнити і золоту свою славу гряззю закаляти» леся череваниха «а вона ж то стояла, підійшовши під благословеніє, хороша да прехороша! іще трошки засоромилась перед поважним гостем, то й очиці спустила в землю, а на виду аж сіяє… і що вже, як хороше вдасться! чи заговорить, чи рукою поведе, чи піде по хаті — усе не так, як хто інший: так усі й дивляться, і так усякому на душі, мов сонечко світить» настя — дружина гвиновки «ще була молода і хороша, тілько бліднолика пані. зараз було видно, що се не нашого пера пташка. не та в неї хода, не та й постать, да й українська одежа якось їй не припадала. а гарна, чорноброва була пані» м. черевань «…був тяжко грошовитий, да й веселий пан із козацтва, що збагатились за десятилітню війну з ляхами… доскочив собі незчисленного скарбу, та після війни й сів хутором коло києва» «…не любив ніяких сварок; … бо був козак друзяка: уже кому чи яка нужда, чи що, то зарятує й визволить» кирило тур «добрий він, і душа щира, козацька, хоч удає з себе ледащицю і характерника. да вже без юродства в їх не буває» «…був здоровенний козарлюга. пика широка, засмалена на сонці; сам опасистий; довга, густа , піднявшись перше вгору, спадало за ухо, як кінська грива; уси довгі, униз позакручувані, аж на жупан ізвисали; очі так і грають, а чорні, густі брови аж геть піднялись над тими очима, і — враг його знає — глянеш раз: здається, супиться, глянеш удруге: моргне довгим усом так, наче зараз і підніме тебе на сміх» василь невольник «справді … був собі дідусь такий мизерний, мов зараз тільки з неволі випущений: невеличкий, похилий, очі йому позападали і наче до чого придивляються, а губи якось покривились, що ти б сказав — він і зроду не сміявся. у синьому жупанкові, у старих полотняних шароварах, да й те на йому було мов позичене»

Настя была как золотая курочка на высоких ножках. - "мужичок в мешочке", - улыбаясь, называли его между собой учителя в школе. - точно так же, как и покойная мать, настя вставала далеко до солнца, в предрассветный час, по трубе пастуха. - кислая и полезная для здоровья ягода клюква растет в болотах летом, а собирают ее поздней осенью. но не все знают, что самая-самая хорошая клюква, сладкая, как у нас говорят, бывает, когда она перележит зиму под снегом. - всю жизнь ты ходишь по лесу, и тебе лес известен весь, как ладонь. - стрелка эта тебе верней друга: бывает, друг твой изменит тебе, а стрелка неизменно всегда, как ее ни верти, все на север глядит. - пусть попробует, - ответил охотник с двойным козырьком. -пока дети так говорили и утро подвигалось все больше к рассвету, борина звонкая наполнялась птичьими песнями, воем, стоном и криком зверьков. не все они были тут, на борине, но с болота, сырого, глухого, все звуки собирались сюда. борина с лесом, сосновым и звонким на суходоле, отзывалась всему. -бекас, небольшая серая птичка с носом длинным, как сплющенная шпилька, раскатывается в воздухе диким барашком. вроде как бы "жив, жив! " кричит кулик кроншнеп. тетерев там где-то бормочет и чуфыркает, белая куропатка, как будто ведьма, хохочет.