Сочинение по теме "возможно ли настоящее без прошлого? "

Настоящее без прошлого невозможно.ведь даже когда мы родились тоже прошлое.мы не сможем жить без прошлого,ведь прошлое когда-то было настоящим.настоящее также невозможно без прошлого как и без будущего.если посмотреть на это со стороны,то у нас не будет даже воспоминаний.лично я считаю что настоящего без прошлого невозможно. 

Поэма состоит из вступления, краткого рассказа автора о жизни мцыри и исповеди героя, причём порядок при изложении событий изменён. сюжет поэмы составляют не внешние факты жизни мцыри, а его переживания. все события трёхдневных скитаний мцыри показаны через его восприятие. особенности сюжета и композиции позволяют сосредоточить внимание читателя на характере центрального героя. автор не описывает монастырскую жизнь, а передаёт лишь краткие замечания мцыри о ней. для героя монастырь – символ неволи, тюрьма, с «сумрачными стенами» и «кельями душными», где человек бесконечно одинок. остаться в монастыре – навсегда отказаться от свободы и родины. автор не раскрывает характер мальчика, попавшего в монастырь. он только рисует его слабость и пугливость, а затем даёт несколько штрихов его поведения, и личность пленника-горца вырисовывается отчётливо. он вынослив, горд, недоверчив, потому что в окружающих монахах видит своих врагов. ему знакомо чувство одиночества и тоски. жизнь в монастыре невозможна для мцыри, так как она враждебна его мечтам и желаниям. требование свободы, стремление к ней присуще мцыри, однако герой обречен на одиночество среди “чужих” – в этом и заключается трагичность судьбы мцыри. мцыри – это могучая, пламенная натура. главное в нём – страстное и пламенное стремление к счастью, которое невозможно для него без свободы и родины. он непримирим к жизни в неволе, бесстрашен, смел, отважен. мцыри поэтичен, по-юношески нежен, чист и целеустремлён. уже умирая, мцыри просит монаха перенести его в сад, в густую траву, где "свежий воздух так душист". в единстве с природой он хочет провести последние минуты жизни. к тому же "оттуда виден и кавказ! " мцыри умирает с мыслью "про милую страну", такой же одинокий, как и раньше, но гордый и непокоренный. (еще короче невозможно)

1. пластичний обмін реакції синтезу. у клітині постійно відбуваються процеси творення. з простих речовин утворюються складніші, з низькомолекулярних – високомолекулярні. синтезуються білки, складні вугливоди, жири, нуклеїнові кислоти. синтезовані речовини використовуються для будови різних частин клітини, її органоїдів, секретів, ферментів, запасних речовин. синтетичні реакції особливо інтенсивно відбуваються в клітині, що росте, але й у цілком дорослої клітини, тобто в такої, яка закінчила ріст і розвиток, постійно синтезуються речовини для заміни молекул, витрачених або зруйнованих внаслідок пошкодження. замість кожної зруйнованої молекули білка або якось іншої речовини з’являється нова молекула. так клітина зберігає постійними свою форму і хімічний склад, незважаючи на безперервні їх зміни в процесі життєдіяльності. синтез речовини, який відбувається в клітині, називають біологічним синтезом або біосинтезом. усі реакції біосинтезу вбиранням енергії. сукупність реакцій біосинтезу називають пластичним обміном, або асиміляцією ( лат. «сіміліс» – схожий, подібний ). зміст цього процесу полягає в тому, що поживні речовини, які надходять до клініки із зовнішньго середовища і які дуже відрізняються від речовини клітини, в результаті хімічних перетворень стають речовинами клітини. реакції розчеплення. складні речовини на простіші, високомолекулярні – на низькомолекулярні. білки на амінокислоти, крохмаль – на глюкозу. ці речовини розщеплюються на ще більш низькомолекулярні сполуки, і зрештою утворюються зовсім прості, бідні на енергію речовини: со2 і н2о. реакція розщеплення здебільшого виділенням енергії. біологічне значення цих реакцій полягає в забезпеченні клітини енергією. будь-яка форма активності – рух, секреція, біосинтез тощо – потребує затрати енергії. сукупність усіх ферментативних реакцій клітини, тобто сукупність пластичного й енергетичного обмінів ( асиміляції і дисиміляції), зв’язаних між собою із зовнішнім середовищем, називають обміном речовин і енергії. цей процес є основною умовою підтримання життя клітини, джерелом її росту, розвитку й функціонування.